Згідно п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
З цього визначення випливає, що якщо працівник не має основного місця роботи, він не може бути прийнятий на роботу за сумісництвом. Робота в умовах неповного робочого дня не є сумісництвом.