Однією з найважливіших гарантій реалізації конституційного права на працю є заборона власнику або уповноваженому ним органу вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
При укладенні трудового договору його сторонами визначається трудова функція і місце роботи, які відносяться до основних умов трудового договору і не можуть змінюватися в односторонньому порядку. Зміна трудової функції (спеціальності, кваліфікації, посади) або місця роботи є перекладом.
Переклад на іншу роботу - це надання працівникові роботи, не обумовленої трудовим договором із зміною роду роботи (професії, спеціальності, кваліфікації, посади) або місця роботи, говориться в п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про порядок розгляду судами трудових спорів ».
Законодавство закріплює певні гарантії при переведенні працівника на іншу роботу: неприпустимість перекладу без згоди працівника; неприпустимість переведення в період Тимчасово не-працездатності працівника; заборона встановлювати випробування при переведенні на іншу роботу; неприпустимість переведення на іншу роботу, протипоказану працівникові за станом здоров'я.
Всі перекази можна класифікувати:
а) за місцем роботи: переклад на тому ж підприємстві, в установі, організації, переведення на інше підприємство у тій же місцевості, переклад в іншу місцевість;
б) за термінами перекладу: переклад на певний термін (тимчасове переведення), переклад на невизначений термін (постійний переклад);
в) за джерелом ініціативи: переклад з ініціативи власника, переклад з ініціативи працівника, переклад з ініціативи третіх осіб, які не є стороною трудового договору (суд, прокурор, органи пожежного нагляду тощо).
При всьому різноманітті переклади на іншу роботу володіють однією важливою рисою - зміщення з колишньої роботи. Переклад завжди передбачає зміщення з колишньої роботи з одночасним переходом на іншу роботу. Це означає, що працівник продовжує трудитися, але або з іншої спеціальності (посади, кваліфікації), або за тією ж спеціальністю (посади, кваліфікації), але на іншому підприємстві, як у цій, так і в іншій місцевості.
В умовах ринку часто відбувається реорганізація підприємств, приєднання одного підприємства до іншого, їх злиття або поділ. Згідно ст. 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Не є перекладом (а тому не вимагає згоди працівника) зміна відомчої підпорядкованості підприємства, зміна форми власності або форм господарської діяльності, якщо при цьому збереглися характер виконуваної роботи, розмір оплати праці та інші істотні умови праці. Не є також перекладом продовження роботи на підприємстві, в установі, організації при зміні назви посади для приведення її у відповідність з фактично виконуваної роботою або з введенням нової номенклатури посад.
Переклад на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення за ст. 33 КЗпП України.
Слід підкреслити, що ч. 3 ст. 43 Конституції України забороняє примусову працю, тому будь-яка норма, яка передбачає переведення без згоди працівника, є неконституційною і не може застосовуватися. Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 1 листопада 1996 р. встановлено, що окремі положення дисциплінарних статутів і положень про дисципліну праці, які передбачають можливість тимчасового переведення працівника без його згоди на іншу роботу в порядку дисциплінарного стягнення, у разі виробничої необхідності або простою, а також виконання ними роботи не передбаченої трудовим договором, є недійсними.
Законом України від 24 грудня 1999 р. «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» ст. 33 і ст. 34 КЗпП України викладено в новій редакції. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана йому за станом здоров'я, лише для запобігання та ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотії, виробничих аварій , а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя і нормальні життєві умови людей, з оплатою за виконану роботу, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
При цьому забороняється тимчасове переведення вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.