Закінчення строку трудового договору (контракту) є підставою припинення трудових правовідносин, якщо трудовий договір був укладений на певний строк, або якщо трудовий договір був укладений на час виконання певної роботи. У цій підставі припиняються також і трудові договори сезонних працівників після закінчення сезону і тимчасових працівників по закінченні тимчасової роботи. Сам факт закінчення терміну, закінчення обумовленої роботи не припиняє трудовий договір, якщо працівник продовжує працювати. Для його припинення необхідне бажання однієї зі сторін трудового договору. Якщо після закінчення строку договору або закінчення обумовленої роботи трудове відношення фактично триває і жодна з сторін не вимагає його припинення, то договір визнається продовженим на невизначений термін.
Якщо трудовий договір був укладений на певний термін з порушенням правил, викладених у ст. 23 КЗпП України, то умова про термін є незаконним, а трудовий договір вважається за-
укладеним на невизначений термін. Отже, він не може бути розірваний у зв'язку із закінченням терміну по п.2 ст.36 КЗпП.
При припиненні трудового договору з п.2 ст.36 КЗпП слід пам'ятати про особливі гарантії, встановлених для окремих категорій працівників. Так, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (а в деяких випадках до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитину-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договір На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.