На підставі ст. 38 КЗпП України працівник має право рас-торгнуть трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Основна мета попередження - дати можливість власнику або уповноваженому ним органу підібрати нового працівника на місце, що звільняється. Тому працівник має право попередити власника або уповноважений ним орган не тільки в період роботи, а й перед відходом у відпустку, під час відпустки, при тимчасовій непрацездатності тощо
За наявності поважних причин, через які працівник не має можливості продовжувати роботу, трудовий договір повинен бути розірваний у строк, про який просить працівник. До таких причин належать: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом ; догляд за хворим членом сім'ї, відповідно до медичного висновку, або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийом на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.
Необхідно підкреслити, що законодавство не забороняє власнику на свій розсуд визначати та інші поважні причини з урахуванням відповідних обставин на день звільнення. Тому переліку всіх життєвих обставин не існує, вони виробляються практикою (див. «Урядовий кур'єр» від 12 січня 1999 р. № 4, с. 8).
За домовленістю між працівником і власником або уповноваженим ним органом трудовий договір може бути розірваний і до закінчення строку попередження про звільнення. Слід мати на увазі, що якщо працівник просить про розірвання трудового договору з певної дати, то при недосягненні про це домовленості власник або уповноважений ним орган не має права без згоди працівника звільнити його після закінчення загального строку попередження, в іншому випадку на власника або уповноважений ним орган може бути покладено обов'язок оплатити працівнику час вимушеного прогулу.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодав-ством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Таким чином, звільнення за ст. 38 КЗпП України не може бути визнано законним, якщо:
а) після закінчення двох тижнів з дня подання заяви працівник фактично продовжував працювати і не підтвердив бажання розірвати трудовий договір;
б) до закінчення терміну попередження працівник відкликав свою заяву, і на його місце не запрошений інший, якому, відпо-відно до законодавства України, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (наприклад, працівник, запрошений в порядку переведення з іншого підприємства, молодий спеціаліст, вагітна жінка, жінка, самостійно виховує дитину віком до чотирнадцяти років і т. д.).
Обчислення строку попередження про звільнення за власним бажанням починається з наступного дня після подання заяви про це.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного договору.
На відміну від договору, на невизначений строк розірвати строковий трудовий договір раніше дати його закінчення за власним бажанням працівник має право лише з поважних причин (ст.39 КЗпП). До таких причин належать хвороба працівника або його інвалідність, що перешкоджають продовженню роботи, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених у ч. 1 ст. 38 КЗпП.