Звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України можливе у разі неявки на роботу більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. При цьому склалася практика, що тривала хвороба і відсутність працівника можуть бути підставою для розірвання трудового договору, якщо це обставина негативно позначається на виробничій діяльності. Звільнити працівника по цій підставі можна лише в період його хвороби, а не тоді, коли він видужав і вже вийшов на роботу. Вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення строку хвороби.
У період хвороби не включається відпустка по вагітності та пологах. Законодавством може бути встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. Наприклад, при захворюванні туберкульозом місце роботи зберігається за працівником протягом 12 місяців, після закінчення яких він також може бути звільнений за п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Звільнення за цією підставою повинно проводитися в крайніх випадках, коли хвороба прийняла затяжний характер, а відсутність працівника на роботі істотно відбивається на інтересах виробництва. Не можна звільняти працівника у зв'язку з тривалою неявкою на роботу, якщо ця непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Для таких працівників ч. 6 ст. 11 Закону України «Про охорону праці» передбачена додаткова гарантія, а саме, за ними зберігається місце роботи на весь термін до відновлення працездатності, або встановлення інвалідності незалежно від того, з чиєї вини сталася трудова травма.
Як і з інших підстав, звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України є лише правом власника (або уповноваженого ним органу), а не обов'язком.