Трудовий договір з працівником може бути припинений у разі вчинення винних дій особою, яка безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо вони дають підставу для втрати довіри до нього з боку власника (або уповноваженого ним органу).
Насамперед за п. 2 ст. 41 КЗпП України можуть бути звільнені працівники, прийняті на роботу, у зв'язку з виконанням якої з ними може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їм цінностей. За цим же підставі можуть бути звільнені працівники, на яких матеріальна відповідальність покладається чинності спеціального закону. Однак коло працівників, які підпадають під дію п. 2 ст. 41 КЗпП України, не обмежується вищеназваними категоріями працівників. Для розірвання трудового договору за вказаною підставі не має значення, в якому розмірі на цих працівників могла бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну власнику або уповноваженому ним органу.
У зв'язку з втратою довіри можуть бути звільнені працівники, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. п.), вчинили винні дії, що дають підставу власнику (або уповноваженому ним органу) для втрати довіри до них. Поняття «обслуговування», «транспортування», «розподіл» включають в себе не тільки операції з експедирування або відпуску цінностей, а й перевезення, упаковку, відбір, раз-бракування. Так, у зв'язку з втратою довіри при здійсненні винних дій можуть бути звільнені працівники, що займаються розвантаженням і укладанням товарів на складах. По мотивацію втрати довіри можуть бути звільнені вантажники, якщо вони зайняті транспортуванням товарних цінностей.
Факт доступу працівника до грошових, товарним чи культур-ним цінностям, якщо він безпосередньо їх не обслуговує, не є підставою для застосування п. 2 ст. 41 КЗпП. Наприклад, прибиральниця складу має доступ до матеріальних цінностей, але не зайнята безпосереднім обслуговуванням їх, а тільки прибирає приміщення, де вони знаходяться. Вирішення питання про те, чи є працівник особою, обслуговуючим грошові або товарні цінності, залежить не тільки від найменування замещаемой ним посади (роботи), але і від покладених на нього трудових обов'язків.
Воно можливе тільки в результаті детального ознайомлення з колом цих обов'язків.
У зв'язку з втратою довіри можуть бути звільнені не лише особи, для яких робота, пов'язана з обслуговуванням матеріальних цінностей, є прямою, головним обов'язком, а й працівники, для яких така робота є не основний, а совмещаемой. До них можна, наприклад, віднести водія таксі.
Конкретні факти, на основі яких було висловлено недовіру працівникові, повинні мати безпосереднє відношення до його трудової діяльності. Разом з тим слід мати на увазі, що при встановленні в передбаченому законом порядку факту вчинення розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень працівники, зайняті безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей, можуть бути звільнені за підставі втрати до них довіри і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
У зв'язку з втратою довіри може бути звільнений працівник, що безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, і у випадку, якщо винні дії були вчинені ним у період тимчасового переведення на іншу роботу, також пов'язану з обслуговуванням зазначених цінностей.
Працівник не може бути звільнений за п. 2 ст. 41 КЗпП, якщо відсутні конкретні факти, що підтверджують його провину. Тому, якщо підприємству, установі, організації заподіяно збитків з вини власника або уповноваженого ним органу (наприклад, працівнику не були забезпечені належні умови для зберігання товару) або за причини відсутності у працівника необхідних знань, кваліфікації для виконання роботи, пов'язаної з обслуговуванням грошових або товарних цінностей, припиняти трудовий договір за п. 2 ст. 41 КЗпП України не можна. В останньому випадку працівник може бути звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України через об-назовні невідповідності його займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Головна відмінність підстав звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України та п. 2 ст. 40 КЗпП України полягає в тому, що працівник, що звільняється за останнім основи, може сумлінно ставитися до своїх обов'язків, не порушувати трудової дисципліни і проте неналежним чином виконувати свою роботу.
У випадках, коли через малозначність скоєного, який не представляє великої суспільної небезпеки, або внаслідок акту амністії відмовлено в порушенні кримінальної справи, воно припинено за нереабілітуючих підстав, працівник все одно може бути звільнений у зв'язку з втратою довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Адже втрата довіри можлива в результаті вчинення не тільки злочини, а й такого проступку, який свідчить про те, що подальше перебування даної особи на роботі, пов'язаної з безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей, не може мати місце.
Висновки власника або уповноваженого ним органу про те, що даний працівник не заслуговує його довіри внаслідок вчинення винних дій, повинні грунтуватися не на суб'єктивній думці, а на об'єктивних фактах, що доводять наявність провини працівника в заподіянні матеріальної шкоди або вчиненні інших незаконних дій. Це можуть бути, наприклад, акти ревізій, інвентаризацій, контрольних закупівель і т. д.
Підставою для втрати довіри можуть бути і такі дії, які прямо не заподіюють матеріального збитку власнику або уповноваженому ним органу, наприклад, факти обрахунку, обміру, обважування при здійсненні покупок громадянами, завищення цін на товари, халатне ставлення до збереження довірених цінностей, а також інші дії, внаслідок яких власник або уповноважений ним орган не може довіряти працівнику грошові або товарні цінності.