Звільнення оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. З наказом працівник повинен бути ознайомлений.
У день звільнення працівнику видається трудова книжка із записом підстави припинення трудових правовідносин.
Записи про причини звільнення вносяться в трудову книжку у відповідності з тими формулюваннями, які закріплені в КЗпП України та іншому законодавстві України з посиланням на відповідні статтю, пункт закону, наприклад, «звільнений за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України ».
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника у зв'язку з переїздом на нове місце проживання; переведенням чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступом до навчального закладу; неможливістю проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітністю та інших поважних причин в трудову книжку робиться запис. Наприклад: «Звільнений за власним бажанням у зв'язку із зарахуванням до вищого навчального закладу, ст. +38 КЗоТ України ».
Згідно правовим позиціям Верховного Суду України з розгляду судами окремих категорій цивільних справ (розділ 14 - Трудове право) розірвання трудового договору може мати місце тільки з підстав, передбачених законодавством. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу здійснюється у відповідності зі ст. ст. 40 і 41 КЗпП. Законодавством не встановлюється, що розірвання трудового договору може бути зроблено тільки по одному з цих підстав, передбачених цими статтями. Таким чином, його розірвання більш ніж по одній підставі допускається, якщо підстави є самостійними і самі не виключають можливості одночасного їх застосування (наприклад, звільнення за різні проступки за наявності передбачених законом умов може бути здійснено за п. 3 ст. 40 та п. 2 ст. 41 КЗпП України). Обидва ці підстави припинення трудових правовідносин вказуються у трудовій книжці.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, або внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (стаття 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору або трудового з цих питань (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
При нарахуванні сум, що підлягають виплаті працівникові при звільненні, роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника перед виплатою цих сум.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі спору про розміри сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, у всякому разі, повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Законодавством можуть бути передбачені й інші розміри грошових допомог при припиненні трудових відносин. Так, згідно зі ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковому працівнику, який звільняється у зв'язку з відходом на пенсію, видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових ставок (окладів).