Оплата праці встановлюється виходячи з нормальної тривалості робочого часу. Виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу призводить до додаткових витрат, як фізичним, так і інтелектуальним, з боку працівника. Тому з метою компенсації цих додаткових витрат праці передбачається підвищена оплата за роботу в надурочний час.
При погодинній системі оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
При відрядній системі оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Робота працівника з неповним робочим днем понад передбачені-ренного трудовим договором робочого часу, але в межах встановленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається понаднормової і оплачується в одинарному розмірі. Право на оплату понаднормової роботи надається тільки працівникам з нормованим робочим днем. Робота працівника з ненормованим робочим днем понад встановленої норми робочого часу не є понаднормової, за винятком випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, яка не входила в коло його обов'язків. Працівникам з ненормованим робочим днем надурочний час компенсується наданням додаткової відпустки.
Оплата за понаднормовий час проводиться незалежно від того, чи дотримувалися власником або уповноваженим ним органом встановлені законодавством підстави та порядок притягнення працівника до надурочних робіт.