Відповідно до законодавства України стороною в трудовому договорі є власник (уповноважений ним орган) або фізична особа. У ст. 21 КЗпП передбачено обов'язок власника виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У ст. 141 КЗпП закріплені обов'язки власника або уповноважений ним органу правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно дотримуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Деякі із зазначених обов'язків власника теж носять моральний характер, зокрема, щодо запитів і потреб працівників.
Серед основних обов'язків роботодавця в п. 12 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку значаться: правильно організовувати працю працівників, щоб кожен працював за своєю спеціальністю і кваліфікації, мав закріплене за ним робоче місце, своєчасно до початку доручається роботи був ознайомлений з установленим завданням і забезпечений роботою в протягом робочого дня (зміни); забезпечити здорові і безпечні умови праці, справний стан інструменту, машин, верстатів та іншого обладнання, а також нормативні запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної і ритмічної роботи; забезпечувати правильне застосування діючих умов оплати і нормування праці; видавати заробітну плату у встановлені терміни; забезпечувати суворе дотримання трудової і виробничої дисципліни; неухильно дотримуватися законодавства про працю і правил охорони праці; вживати необхідних заходів щодо профілактики виробничого травматизму, професійних та інших захворювань робітників і службовців.
Відповідно до п. 9.2 Загальних положень «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», затверджених наказом Мінпраці України від 16.02.1998 р., всі керівники зобов'язані:
а) розробляти директивні та керівні матеріали, створювати можливості для майбутнього розвитку;
б) впроваджувати нормативні та інструктивні матеріали, забезпечувати умови для вдосконалення організації виконання робіт і управління підрозділами;
в) відповідати за налагодження ефективних виробничих (службових) взаємовідносин і зв'язків між працівниками; г) стежити за додержанням вимог посадових (робочих) інструкцій; аналізувати стан виконання планів організації робіт, виконавської майстерності працівників, задоволення вимог та технологічні, ринкові, фінансові досягнення чи прорахунки ; д) відповідати за порівняльні показники для визначення відповідності планових завдань виконаним роботам; е) удосконалювати форми винагороди та стимулювання працівників відповідно до їх професійними і діловими якостями, складністю та умовами праці, результатами господарської діяльності підприємств, установ, організацій; є) застосовувати методи оцінки результатів управлінських рішень (стратегічне планування, визначення цілей і пріоритетів, раціональне використання ресурсів виробництва і т. д.); ж) накопичувати інформацію від замовників, постачальників та партнерів з метою поліпшення якості робіт; з) забезпечувати проектування і впровадження всіх видів професійних виконавських процесів (робіт), постійно дбати про їх оцінку та поліпшенні, і) відповідати за формування на виробництві, у сфері послуг освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для успішного виконання працівниками робіт; і) постійно впроваджувати засоби з навчання та розвитку, нормальної життєдіяльності працівників, створення добробуту, мотивації їх до досягнення високих економічних результатів; Ї) створювати необхідні умови для успішного виробництва робіт, особливо для виготовлення нових виробів (надання нових послуг), поширення їх на товарні ринки (ринки послуг), встановлення партнерських відносин з постачальниками, споживачами та конкурентами; й) удосконалювати соціальні відносини на підприємстві, в установі, організації, поза впроваджувати високу культуру людських відносин; к) застосовувати світовий досвід і передову вітчизняну практику організації виробництва (робіт).
Порушення власником або уповноваженим ним органом законодав-ства про працю, колективного або трудового договору є підставою для дострокового розірвання на вимогу працівника строкового трудового договору (ст.39 КЗпП).
Для керівника, який порушує законодавство про працю або не виконує зобов'язань за колективним договором, який не-сприятливими наслідками є звільнення або зсув із займаної посади на вимогу профспілкового чи іншого органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір. Керівник, не згодний з даними вимогою, має право оскаржити його до суду у двотижневий строк (ст.45 КЗпП).