Конституція України закріпила право громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Основним об'єктом правового захисту є людина як найвища соціальна цінність, її права і свободи, гарантії їх реалізації.
Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямків дер-жавної діяльності. Держава використовує світовий досвід організації роботи щодо поліпшення умов і безпеки праці.
14 жовтня 1992 Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», який регулює відносини між власником підприємства, установи і організації (або уповноваженим ним органом) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Закон встановив єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
У зв'язку з прийняттям 23 вересня 1999 Закону України «Про об-загальнообов'язкового державне соціальне страхування від НЕ-Щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в цей Закон були внесені істотні зміни і він діє в новій редакції від 21 листопада 2002 р.1
19 листопада 1992 Верховна Рада України прийняла «Основи законодавства України про охорону здоров'я» 2, в яких також передбачено, що кожна людина має право на охорону здоров'я.
Нові закони про охорону праці та здоров'я встановили повну відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці. Нове законодавство зобов'язало власників підприємств відшкодовувати працівникам не тільки матеріальний, а й моральну шкоду, заподіяну їм каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Відшкодування його можливо навіть без втрати потерпілим працездатності. Під моральною втратою потерпілого розуміється страждання, нанесене працівнику внаслідок фізичного чи психічного впливу і призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, іншим не-гатівним наслідків морального характеру.
До участі у вирішенні питань охорони праці держава залучає профспілки: 8 статей Закону «Про охорону праці» підкреслюють право профспілок брати участь у різноманітних формах при здійсненні заходів з охорони праці. Цим законом на профспілки покладено здійснення більш десяти функцій в питаннях охорони праці.
Їх участь необхідно, бо травматизм на підприємствах України - поширене явище. Рівень інвалідності серед працюючих досить високий. Щорічно визнаються інвалідами з причин захворювань і травм сотні тисяч людей.
Така ситуація пояснюється не тільки важким фінансовим станом підприємств, а й некомпетентністю персоналу з охорони праці, ігноруванням вимог з охорони праці, неза-інтересованностью роботодавця у поліпшенні умов труда1.
Щорічно в Україні гине до 75 тисяч громадян, в тому числі на виробництві понад 1300 человек.2
Але за 10 місяців 2003 р. кількість загиблих на виробництві в порівнянні з 2001 р. зменшилася на 134 особи, а загальний травматизм скоротився на 3853 випадку. Позитивна тенденція досягнута завдяки впровадженню особливого режиму нагляду за умовами праці, при якому на особливо небезпечних підприємствах здійснюється щоденний інспекторський нагляд і не дозволяється проведення робіт з тимчасовими відступами від правил і норм безопасності.3
У «Концепції загальнодержавної програми поліпшення со-стояння безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006-2011 роки», схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 269-р., Зазначається, що в Україні рівень ризику загибелі та травмування працівників на виробництві у розрахунку на 100 тис. працюючих порівняно з Великобританією вище в 8,5 разів, Японією - у 3 рази, Німеччиною - у 2 раза.4
Щорічно на виробництві виявляються професійні за-болевания в середньому у 6-6,5 тис. осіб, травмується близько 20-25 тис., з яких майже 1-1,5 тис зі смертельним результатом.
Враховуючи викладене, державні органи, підприємства, трудові колективи, профспілки повинні вживати всіх заходів щодо ретельному виконанню вимог нормативних актів з охорони праці.
Велику роль у роз'ясненні та пропаганді правил з охорони праці відіграє журнал України «Охорона праці».
Дія Закону «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на всіх працюючих громадян, атакож залучених до праці на цих підприємствах. Отже, всі правила з охорони праці, викладені в ньому, обов'язкові і для підприємств недержавного сектора.