В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

Перш ніж підприємство почне працювати, воно повинно отримати дозвіл на початок роботи. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 затверджено Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами на початок роботи. 'Дія Положення поширюється на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Дозвіл видається за наявності позитивних висновків органів державного пожежного нагляду, санітарно-епідеміологічної служби, а в разі необхідності - органів нагляду з ядерної та радіаційної без-ки про готовність підприємства до роботи. У разі початку роботи нового підприємства без згаданого дозволу власник несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

14 лютого 2001 Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок видачі органами Державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень», в якому передбачено, що такий дозвіл необхідно отримати для початку роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових машин, механізмів і т. п.2

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою він створює на підприємстві відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про обов'язки цих осіб, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання.

Так, на підприємстві створюється служба охорони праці. Типове положення про неї затверджено Державним комітетом України з нагляду за охороною праці 3 серпня 1993

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці.

На підприємствах з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій цієї служби можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Фахівці цієї служби мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємств обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків;

отримувати від керівників структурних підрозділів необ-дімие відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт, або не виконують нормативи з охорони праці;

призупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

направляти керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Приписи спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Типове положення про комісію затверджено Державним комітетом України з нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

З метою об'єднання зусиль найманих працівників, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання, які діють відповідно до законодавства.

Власник розробляє і затверджує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги економіки, позитивний досвід з охорони праці.

Багато питань охорони праці вирішуються в колективних договорах. Так, відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону праці» в колективному договорі сторони передбачають надання працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижче передбаченого законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій та пожеж, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Важливою правовою формою планування заходів з охорони праці є угода власника з профспілкою чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, яке додається до колективного договору. Ця угода укладається з урахуванням причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, а також загального стану умов праці. В угоді конкретизуються, уточнюються заходи з охорони праці по ділянках, цехах, агрегатам з встановленням термінів їх виконання та осіб, відповідальних за виконання. В угоді також вказуються асигнування, які виділяються на виконання запланованих заходів. Ці кошти використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. Наприклад, у колективному договорі Харківського тракторного заводу є угода на проведення заходів з охорони праці та навколишнього середовища, в якому намічено 29 заходів, спрямованих на поліпшення охорони праці, в тому числі: реконструкція плавильного відділення, виготовлення та встановлення в цехах кранбалок, монорейок, розширення виробничих площ, механоскладальних ділянок, виготовлення пневмомолотков нової конструкції, введення в експлуатацію побутового корпусу, підготовка кімнати для акустичного відпочинку в пресовому цеху, реконструкція витяжної вентиляції, придбання медикаментів для цехових аптечок, рентген-плівок для профогляду працюють у шкідливих умовах і т. д.

У колективному договорі передбачаються також умови виплати працівникам грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування (молока або рівноцінних йому харчових продуктів) при роз'їзний характер роботи.

Важливими правовими формами регулювання охорони праці є регіональні, галузеві та Генеральні угоди між Кабінетом Міністрів і профспілковими об'єднаннями України. Так, наприклад, в Генеральній угоді між Кабінетом Міністрів України і конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2000 роки є спеціальний розділ 2 «У сфері охорони праці», в якому сторона власників зобов'язалася забезпечити подання Верховній Раді України проектів Законів про державний нагляд та контролі за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про працю та охорону праці, про безпеку промислової продукції.

У Генеральній угоді на 2002-2003 роки містився розділ «Умови праці та відпочинку», в якому були відображені зобов'язання сторін щодо поліпшення умов праці, в тому числі розвиток виробництва засобів індивідуального захисту працюючих, забезпечення контролю за виконанням заходів, передбачених Національною програмою поліпшення стану безпеки , гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 рр.. і т. п.

У Генеральній угоді на 2004-2005 рр.. у розділі «Умови праці та відпочинку» Кабінет Міністрів України зобов'язався розробити за участю профспілок державні нормативи щодо забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням; молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами, миючими та знешкоджувальними засобами, газованою солоною водою.

Норми Генеральної угоди обов'язкові для врахування на всіх рівнях колективних переговорів (галузевому, регіональному, виробничому) як мінімальні гарантії.


Получите за 15 минут консультацию юриста!