Закон України «Про порядок вирішення колективних трудо-вих спорів (конфліктів)» переносить акцент на недопущення соціальної напруженості, на доцільність досягнення згоди між сторонами спочатку на основі переговорів їх представників, після чого використовуються примирні процедури.
Порядку вирішення колективних трудових спорів передує стадія врегулювання розбіжностей самими сторонами. Правом їх висунення володіють працівники та їх представники.
Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації або їх структурного підрозділу. Разом з висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначає орган або особа, які будуть представляти їх інтереси.
Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:
у випадках, якщо інтереси найманих працівників представляють профспілку, об'єднання профспілок, - рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок;
у випадках, якщо інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи), - конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, що знаходяться в стані трудового спору (конфлікту).
Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу (представнику), тобто вимоги оформляються у письмовій формі та надсилаються роботодавцю, який зобов'язаний їх прийняти до розгляду і протягом трьох робочих днів повідомити представника пра-цівників про своє рішення. Власник або уповноважений ним орган не має права перешкоджати проведенню зборів (конференцій). Навпаки, він зобов'язаний для їх проведення надати приміщення. Вимоги, які не відносяться до трудових спорах, не повинні висуватися, оскільки вони розгляду не підлягають.
Якщо власник або уповноважений ним орган задовольнив всі вимоги працівників, то розбіжності погашаються і спору не виникає. Якщо ж вони повністю або частково відхилені, то представники працівників можуть почати примирливі процедури по дозволу виниклого вже колективного трудового спору, оскільки моментом початку цієї суперечки, як вказувалося раніше, є день повідомлення рішення роботодавця про відхилення всіх або частини вимог працівників або неповідомлення ним у зазначений триденний термін свого рішення, а також дата складання протоколу розбіжностей в ході колективних переговорів.
Порядок вирішення колективного трудового спору складається з наступних послідовних примирних процедур:
розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
висновок або зміна колективного договору (угоди) - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у встановлені терміни - трудовим арбітражем;
а з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, і навіть невиконання вимог законодавства про працю-безпосередньо трудовим арбітражем.
Жодна зі сторін спору не вправі відхилитися від участі в при-мірітельних процедурах, якими Закон називає зазначені етапи розгляду колективного трудового спору. Кожна примирительная процедура проводиться у встановлені законом терміни.