Професійні спілки є масовими, добровільними неприбутковими громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності. Вони займають особливе місце серед інших громадських організацій тому, що в основному об'єднують людей праці, а праця є основним джерелом існування людини. Одному працівнику складно відстоювати права перед роботодавцем, а об'єднані працівники в змозі протистояти незаконним діям роботодавця.
В Україні профспілки об'єднують близько 16 мільйонів працюючих.
Профспілки пройшли складний шлях в історичному розвитку. Вони займали неоднакове місце в суспільстві - від повної заборони до одержавлення.
Профспілки створювалися у відповідь на загострення соціально-еко-номічного становища трудящих.
Виникнення профспілок викликано зростанням чисельності осіб найманої праці, концентрацією найманих працівників на великих підприємствах для захисту своїх інтересів.
Профспілки є найбільш доступною формою об'єднання. Стан профспілкового руху служить показником розвитку держави.
У сучасних умовах роль профспілок у суспільстві змінюється. Відбувається їх роздержавлення. Профспілки все більше пере-полягають на представництво та захист соціально-економічних інтересів працівників.
Виконуючи функцію представництва, профспілки набувають в умовах розвитку недержавного (альтернативного) сектора економіки нові права. Так, наприклад, відповідно до Закону України від 5 травня 1999 року «Про внесення змін до деяких законів України про діяльність господарських товариств»
стаття 46 Закону «Про господарські товариства» доповнено новою частиною такого змісту: «У раді акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу» -
Держава визнає профспілки повноправними представниками трудящих, захисниками їх трудових та інших соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками. Свідченням тому є прийняття 15 вересня 1999 Верховною Радою Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», 2 який визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії їх діяльності.
Професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з'їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, що не суперечать законодавству.
Забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань, яке може спричинити обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.
Профспілки за своїми інтересами найближче стоять до економіки та виробництва, де і реалізуються їхні інтереси.
Але, як справедливо зауважують автори підручника «Трудове право України», 3 профспілки залишаються посередниками. А головними фігурами в економіці, у виробничих відносинах залишаються власники (роботодавці, підприємці) і наймані працівники (трудовий колектив).
Мета профспілок визначена в ст. 36 Конституції України та в ст. 2 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Ст. 36 Конституції передбачає, що громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільних вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Усі об'єднання громадян рівні перед законом.
Ця стаття повністю відповідає положенням п. 4 ст. 23 Загальної декларації прав людини 1948 р. і ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р.
У ст. 2 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що профспілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності. Інформація про їх статутних і програмних документах є загальнодоступною.
В умовах соціалізму профспілки були єдиними і за дорученням держави виконували деякі державні функції, наприклад, функцію державного соціального страхування, функцію нагляду за охороною праці.
Зміни в політичній, економічній та ідеологічній сферах в Україні призвели до появи альтернативних профспілок. Після 1990 року крім тих, які існували в період соціалістичної системи господарювання, правонаступником яких є Федерація профспілок України, з'явилися нові профспілки. В їх діяльності відбувся перехід від організаційного монізму, обумовленого однопартійною системою, до плюралізму. Принцип плюралізму знайшов підтвердження і розвиток у ст. 36 Конституції України. Нові профспілки мають різні назви - «солідарні», «незалежні», «вільні». Ці профспілки проявляють активність у взаєминах між роботодавцями та найманими працівниками, прагнуть активно захищати їх інтереси. Профспілковий плюралізм - це нормальне явище, яке сприяє змаганню між різними профспілками у захисті прав трудящих. Ці профспілки, на відміну від традиційних, закликають до активної боротьби за свої права. Так, Статут «Солідарних профспілок України» містить положення про те, що «вони оголошують і проводять бойкоти продукції підприємств та організацій, які використовують штрейкбрехерів, страйки солідарності».
З часом ці профспілки можуть стати рівноцінними за чис-лінощів з традиційними.
Разом з тим Федерація профспілок України у своїй програмі зафіксувала усвідомлення невіддільності, неподільності їх від усього профспілкового руху, а також визнання профспілкового плюралізму у відстоюванні інтересів людей найманої труда.1
Профспілковий плюралізм є новим явищем для пострадянського-соціалістичного країн, тоді як у багатьох країнах світу (Франція, Бельгія, Італія, США) він давно існує в профспілковому двіженіі.2 Наявність декількох профспілок на підприємствах, в установах, організаціях, державному, галузевому, територіальному рівнях призводить до необхідності відшукувати шляхи взаємодії з роботодавцями, умови врахування думок профспілок, їх вимог. Так, наприклад, у Законі України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року передбачено, що за наявності різних профспілок вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору.
Роботодавці зобов'язані враховувати наявність на підприємствах, в ор-ганізації, установах різних профспілок і вступати з ними у відносини соціального партнерства. Вони не мають права ігнорувати одні профспілки і представляти переваги іншим. У практиці відомий випадок, коли роботодавець був оштрафований за те, що він не враховував наявність у трудовому колективі двох профспілок і уклав колективний договір лише з одним з них.