Акцією називається емісійний цінний папір, що закріплює права її власника (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину майна, що залишається після його ліквідації. Вважається, що перші акції виникли в епоху Великих географічних відкриттів. Спорядження морських експедицій і великих торгових караванів в країни Нового Світу потребувало значних капіталовкладень. Це спричинило за собою об'єднання купців, судновласників, банкірів, промисловців у товариства з метою створення загального капіталу. Внесення паю оформлялося спеціальним документом, що засвідчує право власності на свою частку в загальному капіталі і право на отримання частини прибутку в разі успіху спільного підприємства. Цей документ і отримав назву «акція», а товариство стало іменуватися акціонерним товариством або компанією.
На сьогоднішній день акції як вид цінних паперів широко поширені по всьому світу, але процедури емісії та використання акцій значно відрізняються.
Так, наприклад, відповідно до законодавства України, акції має право випускати тільки акціонерне товариство. При цьому вона зобов'язана дотримуватися всі положення, передбачені законодавством: проводити щорічні збори акціонерів, засновувати певні управлінські та контролюючі органи та ін Практично в кожній розвиненій країні передбачено певний юридичний статус для акціонерів з витікаючими звідси правами і обов'язками останніх. Наприклад, в українському праві права та обов'язки акціонерів передбачаються статтями 25, 26 і 29 Закону України «Про акціонерні товариства».
Але існує ряд держав, правова система яких розуміє функції акцій і, відповідно, правовий статус акціонерів інакше. Йдеться про офшорні юрисдикції. У цих країнах наявність акцій у компанії не тягне за собою ніяких обов'язків для власника компанії з точки зору управління, звітності або процедур ліквідації. У Белізі, Панамі, на Сейшельських або ж Британських Віргінських Островах, наприклад, при реєстрації компанії засновнику на руки видається одна або декілька акцій, головною функцією яких є визначення власника компанії і нічого більше.
У офшорних юрисдикціях наявність акцій ще не означає для їх власників і компаній обов'язки з управління (звітності)
Офшорні юрисдикції дозволяють компаніям, які не ведуть діяльності на території країни реєстрації, на законних підставах не платити податків і не здавати звітів. Саме це і обумовлює сферу використання подібних компаній. Вони допомагають регулювати ціну при імпорті або експорті товару, використовуються для продажу і покупки великих активів, для побудови холдингових структур, відкриття рахунків в іноземних банках, а також є незамінним інструментом для «прихованого» володіння майном. Саме у зв'язку з цим останнім пунктом особливий інтерес представляють для офшорних компаній акції на пред'явника.
Залежно від того, чи вказано на акції ім'я власника, акції поділяють на іменні акції та акції на пред'явника. Іменний вважається акція, видана на ім'я певної особи і зареєстрована у книзі-реєстрі реєстрації акцій, а продаж або передача іменних акцій здійснюється за індосаментом.
Фактична власник акції на пред'явника - будь-яка особа, яка пред'явила сертифікат.
У зв'язку з чим ці ж акції - один з найбільш ефективних інструментів для «прихованого» володіння майном
Акцією на пред'явника називається цінний папір (акція), анонімний власник якої визнається з юридичної точки зору повноцінним акціонером компанії з усіма відповідними правами. Ця цінний папір, на відміну від іменної акції, не містить ніяких вказівок на прізвище та ім'я власника. Власник сертифіката акції на пред'явника вважається власником акцій, засвідчуваних сертифікатом, при цьому для встановлення права власності на акцію достатньо її пред'явити, і ніхто інший не зобов'язаний з'ясовувати, за яких обставин дана конкретна акція була передана новому власнику. Акціонером визнається той, хто фактично володіє акцією, а передаються акції на пред'явника простим врученням сертифікату новому держателю. При продажу акції на пред'явника не вимагається здійснення яких-небудь передавальних написів на сертифікаті акції або складання супроводжуючих угоду документів: акція передається шляхом фізичної передачі сертифіката від продавця покупцеві. Варто враховувати, що можливість випуску акцій на пред'явника повинна бути закріплена не тільки в законодавстві конкретної країни, але і в установчих документах конкретної компанії, що бажає зробити подібну емісію. Рішення про випуск акцій в офшорних юрисдикціях найчастіше приймає директор компанії. І, як правило, одночасно з цим рішенням випускається сам сертифікат акції.
Сертифікат акції - це основний документ, що засвідчує права акціонера, який в обов'язковому порядку містить інформацію про саму акцію, а саме: найменування емітента, номер сертифіката, розмір статутного капіталу, кількість акцій, що належать власнику даного сертифікату, і дату випуску сертифіката. Замість імені акціонера зазначається «пред'явник», що робить фактичним власником акції особа, яка пред'явила сертифікат.
Можливість емісії акцій на пред'явника повинна бути прописана в установчих документах компанії
Таким чином, якщо право власності на офшорну або яку-небудь іншу компанію буде засвідчено акцією на пред'явника, то контролюючі органи ні за яких обставин не зможуть побачити справжнього власника компанії і її активів.
Саме можливість такого «прихованого» володіння майном допомогою використання акцій на пред'явника зробила свого часу акції на пред'явника дуже поширеним видом цінних паперів.
До 2000 року можливість емісії, без яких або умов і обмежень, такого виду акцій існувала на Багамських Островах, Невісі, Британських Віргінських Островах, Сейшельських Островах, Островах Кука та багатьох інших. Крім того, акції на пред'явника успішно використовувалися і в ряді «неофшорній» юрисдикцій, наприклад у Швейцарії. Можливість випуску таких акцій була не так давно передбачена і українським законодавством. Акції на пред'явника вільно зверталися, при тому що в книзі реєстрації акцій фіксувалося тільки загальна кількість випущених акцій на пред'явника. Основним нормативно-правовим документом, який регулював випуск і використання акцій подібного типу, був Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р. На даний момент він втратив чинність.
Чи існують акції на пред'явника в Україні зараз?
Зараз українське законодавство не передбачає можливості випуску акцій на пред'явника для акціонерних товариств. У частині 3 статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Таким чином, випуск акцій на пред'явника на території України неможливий.
Сьогодні випуск акцій на пред'явника в Україні неможливий
Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств. У цій же статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» дається визначення поняття «акція». Акцією, згідно з українським законодавством, визнається іменний цінний папір, який посвідчує майнові права її власника (акціонера). Права стосуються акціонерного товариства. Серед них: право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством та немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Крім того, у статті 20 Закону України «Про акціонерні товариства» чітко сказано, що всі акції товариства є іменними. Варто звернути увагу на те, що відповідно до законодавства всі акції товариств повинні існувати виключно в бездокументарній формі. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Звернення акцій можливе тільки після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.
Акції на пред'явника заробили собі сумнівну репутацію. Вважалося, що «чесним людям приховувати нічого», а значить і немає чого використовувати акції на пред'явника, які приховують особистість істинного акціонера. Але варто пам'ятати, що можливість випуску акцій на пред'явника регулюється незалежно кожним окремим законодавством, а значить говорити про заборону акцій на пред'явника та скасування цього інституту повністю неможливо. Жодна міжнародна організація не має права приймати подібні заборони або зобов'язувати уряду незалежних держав змінювати свої закони, не кажучи вже про застосування санкцій.
Тим ні менш існують деякі світові тенденції та організації, здатні своєю діяльністю і ставленням вплинути на імідж країни на світовій арені. Такими організаціями є ОЕСР - Організація економічного співробітництва та розвитку і ФАТФ - Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей. Свої основні напрямки боротьби з відмиванням капіталів ФАТФ відобразила в документі Сорок рекомендацій, який був прийнятий ще в 1990 році, але майже щорічно доповнюється. Рекомендації 33 і 34 даного документа встановили необхідність забезпечення «прозорості» юридичних осіб та організацій з метою отримання компетентними органами доступу до відомостей про бенефіціарним власника в будь-який час. Подібні рекомендації були адаптовані і ОЕСР. Як відомо, не маючи можливості застосування санкцій до урядів незалежних держав, дані організації використовують свій вплив на імідж і респектабельність конкретної країни в очах світової спільноти. Наприклад, внесення юрисдикції в «чорний список» цих організацій автоматично зменшує кількість інвестицій, які надходять в країну. Для офшорних країн невигідно фігурувати в «чорних» або «сірих» списках, так як офшорні компанії часто використовують для торговельної діяльності, а при виборі контрагентів у бізнесі репутація і стабільність країни реєстрації грає не останню роль. Так, під пресингом світових організацій, офшорні і оншорні держави були змушені переглянути своє ставлення до акцій на пред'явника, передбачити в законодавстві необхідність ведення реєстру акціонерів і директорів, а також розпочати інформаційне співробітництво з органами управління та контролю інших країн. На сьогоднішній день в «чорних» списках ОЕСР і ФАТФ вже немає жодного офшорного держави.
Розглядаючи окремо взятий питання емісії акцій на пред'явника, можна виділити два шляхи вирішення проблеми недостатньої «прозорості» законодавства держав.
Перший - це введення повної заборони на емісію акцій на пред'явника, як це зробила Україна. Багамські Острови, наприклад, повністю заборонили випуск акцій на пред'явника з 2000 року. Інформація про директорів вноситься до державного Реєстру Компаній і є загальнодоступною. У результаті популярність багамських офшорних компаній на даний момент практично нульова.
Ряд офшорних та оншорних юрисдикцій знайшли компроміс з ОЕСР і ФАТФ: чи не вводячи повний заборона не емісію акцій на пред'явника, а вводячи додаткові, злегка ускладнені процедури
Другий шлях підвищення «прозорості» - це введення обмежень і ускладнень в процедуру випуску акцій на пред'явника. Мета такого ускладнення процедури полягає в тому, щоб акціонер, який бажає провести подібну емісію, був змушений на якому-небудь етапі відкривати свою індивідуальність якщо не шляхом внесення даних у відкритий або закритий реєстр акціонерів, то хоча б конкретній особі, визначеному законом. У деяких країнах таким довіреною особою, якій стає відома особистість власника акції на пред'явника, може бути аудитор або адвокат. Після впровадження такої процедури, акція на пред'явника продовжує існувати й успішно використовуватися, але повної конфіденційності володіння все ж немає, що цілком задовольняє вимоги «прозорості», висунуті міжнародними організаціями.
Прикладом юрисдикції, де існують акції на пред'явника з «ускладненою процедурою їх емісії», є Швейцарія. В даний час акції на пред'явника допускаються у відповідності зі швейцарським законодавством, але є деякі особливості, пов'язані з їх емісією та використанням. У разі випуску акцій на пред'явника необхідна повна оплата статутного фонду до моменту емісії акцій. Крім того, право на випуск сертифікатів акцій на пред'явника в Швейцарії має бути прописано в установчих документах компанії. Розкривати інформацію про те, хто є власником даних сертифікатів акцій на пред'явника, необхідно своєму зареєстрованому агентові. Таким агентом, як правило, виступає адвокат, так як це допомагає зберегти в таємниці від третіх осіб особистість справжнього власника акцій. При цьому немає необхідності зберігати сертифікати акцій на пред'явника у адвоката, вони можуть зберігатися у фактичного власника. Інформація про власника стає доступною і банку, в якому відкривається рахунок. Перехід права власності на такі акції відбивається у внутрішньому реєстрі адвоката, і про нього повідомляється банку за фактом зміни власника компанії.
На сьогоднішній день акції на пред'явника існують і успішно використовуються компаніями Белізу. Оскільки Беліз є класичною офшорною зоною, то і складнощів у процедурі випуску акцій на пред'явника тут набагато менше, в порівнянні з тією ж Швейцарією.
ВИСНОВОК:
Можна впевнено зробити висновок про те, що інститут акції на пред'явника останнім часом переживає кризу. Багатьом офшорним юрисдикціям довелося радикально переглянути своє законодавство у світлі рекомендацій ФАТФ і ОЕСР. Але говорити про зникнення цього виду цінних паперів теж невірно.
Досі залишаються ті юрисдикції, які дозволяють емісію акцій на пред'явника, і ті, яким вдалося досягти компромісу в питаннях «прозорості» законодавства, уникнувши повного скасування такого виду цінних паперів. Поки у держав залишається суверенне право самостійно визначати підвалини свого цивільного права, завжди будуть нові можливості вирішення старих питань.