Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

 


Нотаріальне виробництво є елементом нотаріального процесу, що характеризує предметні його ознаки. Предметом нотаріальної діяльності є справи, які з цивільних (в широкому сенсі) правовідносин, в яких відсутній спір про право і про факт.

Всі перелічені в ст. 34 Закону нотаріальні дії мають, по-перше, загальними властивостями, що дозволяють віднести їх вчинення до ведення нотаріату, і, по-друге, особливостями, які зумовлюють можливість поділу їх на відповідні групи. Аналіз загальних їх властивостей і дозволяє сформулювати предмет нотаріальної діяльності в цілому, тобто своєрідну нотаріальну підвідомчість, а дослідження особливостей призводить до необхідності виділення видів нотаріальних виробництв.

Нотаріальне виробництво в цілому можна визначити як сукупність процесуальних дій, вчинених нотаріусами та іншими суб'єктами нотаріального процесу в певному, закріпленому законом порядку. Тим самим підкреслюється, що форма та порядок вчинення нотаріальних дій мають певну правову урегульованість.

Вид ж нотаріального виробництва (або окремі нотаріальні виробництва) - це порядок вчинення об'єднаних в певні групи нотаріальних дій, подібних за своєю матеріально-правовою природою, що обумовило процесуальні особливості їх здійснення.

Порядок вчинення нотаріальних дій регламентують загальні та спеціальні правила, дотримання яких общеобязательно, тому що цим забезпечується правильне і швидке вирішення нотаріального справи, видання законного і обгрунтованого нотаріального акту.

Зміст нотаріального виробництва взагалі, тобто загальний порядок, утворюють основні правила вчинення нотаріальних актів, які діють в однаковій мірі незалежно про г того, який конкретно нотаріальний акт відбувається. Інакше кажучи, застосування норм загального порядку вчинення нотаріальних дій не залежить від їх характеру і обов'язково для всіх випадків. Це стосується правил, що визначають обов'язки нотаріуса:

- Сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав і в захисті їх законних інтересів;

- Роз'яснювати права і обов'язки;

- Попереджати про наслідки нотаріальних дій;

- Зберігати таємницю вчинюваних нотаріальних дій;

- Відмовити у вчиненні нотаріальної дії з підстав, передбачених у Законі;

- Встановити особу і перевірити справжність підписів учасників угоди та інших осіб, які звернулися до нотаріуса;

- Не приймати документів, що суперечать закону або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян;

- Відкласти вчинення нотаріального акту з метою витребування необхідних документів від установ, організацій, посадових осіб або у разі направлення документів на експертизу:

- Роз'яснити порядок оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії і т. д.

Крім того, Закон в якості загальних правил вчинення нотаріальних дій називає:

- Норми, що регулюють місце і час вчинення нотаріальних дій;

- Перевірку дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб;

- Витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій;

- Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дії;

- Вчинення посвідчувальних написів та видачу свідоцтв;

- Заходи, що вживаються нотаріусами та прирівняними до них особами при виявленні порушень закону:

- Реєстрацію нотаріальних дій;

- Видачу дубліката нотаріально посвідченого документа.

Кожне з цих правил конкретно розглядається у відповідних розділах даного посібника.

Спеціальний порядок нотаріального виробництва регламентується стосовно кожного конкретного нотаріальній дії. Процесуальний порядок розгляду різних нотаріальних справ має особливостями залежно від предмета нотаріальної діяльності при розгляді певної групи нотаріальних справ.

У літературі неодноразово робилися спроби класифікувати нотаріальні дії. Для цього обиралися різні критерії.

Так, В. Н. Аргунов пропонує всі нотаріальні дії розділити на дві великі групи: обов'язкові - у випадках, коли реалізація суб'єктивних прав неможлива без їх нотаріального оформлення, і необов'язкові - коли нотаріальні дії вчиняються за заявою громадян і організацій і цілком залежать від їх розсуду. Вчинення чи невчинення таких дій не впливає на реалізацію суб'єктивних прав і служить лише мірою їх охрани65. Подібна класифікація, безумовно, має підстави, але не дозволяє виділяти види нотаріального виробництва, так як ніякими процесуальними особливостями вчинення обов'язкових нотаріальних дій в порівнянні з тими, які вчиняються за бажанням громадян, не володіє.

У більш ранніх роботах з питань нотаріату класифікація нотаріальних дій проводилася з інших підстав - за їх цілеспрямованості, змістом, правовим результагу, тобто у зв'язку з тим чи іншим етапом розвитку цивільних правовідносин.

Так, К. С. Юдельсон, класифікуючи нотаріальні дії, виділяє 9 груп нотаріальних дій: а) посвідчення угод, б) засвідчення безперечних обставин; в) охоронні дії; г) встановлення правового становища відсутнього; д) підтвердження майнових прав; е) забезпечення зобов'язань; ж) сприяння виконанню зобов'язань; з) забезпечення доказів, і) примус до виконання безспірних зобов'язань 6.

Не кажучи вже про те, що деяких з перелічених дій на сьогоднішній день немає в компетенції нотаріату, слід зазначити, що істотним недоліком цієї класифікації є множинність груп нотаріальних дій, а також необгрунтованість віднесення в окремих випадках в одну і ту ж групу різних за своїм змістом нотаріальних дій.

Класифікація повинна сприяти з'ясуванню змісту і значення всіх нотаріальних дій разом і кожного окремо. Визначивши загальний предмет і спільні цілі нотаріальної діяльності, можливо виділити приватні цілі і предметну спрямованість конкретної нотаріальної дії.

Нотаріат покликаний охороняти законні права та інтереси громадян і організацій шляхом вчинення нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вирішенню цієї загальної задачі служать конкретні, приватні цілі, які переслідує вчинення будь-якого нотаріального акту. Тому зміст нотаріальної дії означає не що інше, як приватний предмет діяльності нотаріуса, з урахуванням того, що загальним предметом є безперечні справи.

Найбільш прийнятною є класифікація нотаріальних дій з їх цілеспрямованості та змістом. Виходячи з цього критерію, нотаріальні дії можна розділити на чотири групи і відповідно виділити чотири види нотаріальних виробництв:

а) за вчинення нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення безспірного права;

б) за вчинення нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення безспірного факту;

в) за вчинення нотаріальних дій, спрямованих на забезпечення збереження майна і документів;

г) по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на надання документу виконавчої сили.

Запропонована класифікація, на наш погляд, може бути визнана найбільш вдалою тому, що має практичне і теоретичне значення. Вона сприяє, з одного боку, більш глибокому аналізу і пізнання сутності нотаріальних дій, а з іншого - вдосконалення процесуального порядку розгляду нотаріальних справ і розробці спеціальних правил їх вчинення.

До групи нотаріальних актів, спрямованих на посвідчення безспірного права, відносяться нотаріальні дії, пов'язані з видачею свідоцтва: про право на спадщину; про право власності на частку в спільному майні подружжя; про придбання житлових будинків з прилюдних торгів. Об'єктом охорони при здійсненні подібних актів є готівкові суб'єктивні права громадян і організацій. При вчиненні нотаріальних дій даної групи нотаріус підтверджує суб'єктивні права громадян, зокрема, досягається мета надання достовірності безперечного праву: спадкування; власності на частку в спільному майні подружжя; власності на придбаний з публічних торгів житловий будинок. Видані на підтвердження цих безперечних прав свідоцтва в подальшому можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку.

До нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення і засвідчення безспірних фактів, відносяться;

- Посвідчення угод;

- Посвідчення факту, що громадянин є живим;

- Посвідчення факту перебування громадянина в певному місці;

- Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотографії;

- Посвідчення часу пред'явлення документів;

- Посвідчення факту передачі заяв громадян та організацій іншим громадянам та організаціям;

- Прийняття у депозит грошових сум і цінних паперів.

До цієї ж групи відносяться дії по засвідченню фактичних даних:

- Посвідчення вірності копій документів і виписок з них;

- Посвідчення справжності підписів на документах;

- Посвідчення правильності перекладу документів з однієї мови на іншу;

- Вчинення морських протестів.

При цьому здійснюється охорона законних інтересів, які складаються в доданні достовірності та визнання безперечними певних фактів.

До нотаріальних дій, спрямованих на забезпечення збереження майна та документів, відносяться:

- Вжиття заходів до охорони спадкового майна;

- Прийняття документів на зберігання і накладення заборони відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна.

Для цих нотаріальних дій загальним, що об'єднує їх ознакою є те, що всі вони спрямовані на забезпечення збереження певних об'єктів.

Четверту групу складають нотаріальні дії, спрямовані на надання документу виконавчої сили:

- Вчинення виконавчого напису:

- Вчинення протестів векселів, а також пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків.

На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека вчиняє виконавчий напис (ч. 3 ст. 93 Закону). Таким чином, видача виконавчого напису і протест векселів - це лише різні форми нотаріальних дій по доданню безперечного документу виконавчої сили. Виконавчий напис нотаріуса, вексель з відміткою нотаріуса. о протесті і чек з написом нотаріуса, що засвідчує неоплату чека, не тільки засвідчують факт заборгованості, а й відповідно до закону (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження») мають силу виконавчого документа.


Получите за 15 минут консультацию юриста!