Нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він володіє відповідними мовами.
Якщо ж нотаріус не володіє відповідними мовами (або одним з них), то переклад здійснюється перекладачем, а нотаріус посвідчує практично не правильність перекладу, а справжність підпису перекладача.
При вчиненні такої нотаріальної дії нотаріус встановлює особу як особу, яка подає документ для перекладу, так і перекладача. Крім того, обов'язково подається документ, що підтверджує кваліфікацію перекладача.
У томV випадку, якщо документ виданий владою іноземних держав, його переклад і засвідчення правильності перекладу здійснюється тільки за наявності на документі відмітки про легалізацію, тобто відмітки консула або консульської установи про те, що даний документ відповідає законам країни, владою якої він виданий, і що підписи посадових осіб на документі не викликають сумнівів у їх достовірності. Відмітки про легалізацію не вимагається, якщо існує відповідна угода між Україною і іноземною державою.
Оформлення перекладу тексту може здійснюватися двома способами. Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення договору, посвідченні вірності копії та ін) одночасно здійснюється і переклад іншою мовою, то переклад вміщується поруч з оригіналом договору, копією на одній сторінці, розділеній вертикальною рисою таким чином, щоб текст оригіналу розміщувався в лівій стороні , а переклад - у правій. Переклад повинен бути складений на весь текст документа, що перекладається і закінчуватися підписами. Під перекладом поміщається підпис перекладача. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і його перекладу.
Переказ може бути оформлений на окремому від оригіналу чи копії аркуші. Тоді переклад прикріплюється до оригіналу, прошнуровується і скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
При запису до реєстру вказуються основні реквізити та короткий зміст перекладеного документа, а також відомості про його легалізації (у необхідних випадках).