Одним з найбільш істотних умов шлюбного контракту може бути умова про правовий режим подружнього майна. Подружжя можуть включити в договір пункти, в яких буде закріплено, яке майно, придбане в шлюбі, буде спільним, а яке роздільним. При цьому вони можуть повністю або частково змінити той правовий режим, який встановлений для подружнього майна діючим законодавством (ч.4 ст.31 КпШС).
Перш ніж перейти до розгляду можливих умов шлюбного контракту, що стосуються правового режиму майна подружжя, необхідно показати, як регулюються ці питання чинним сімейним законодавством України. Стаття 22 КпШС України встановлює загальний принцип режиму майна подружжя.
Майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користуються рівними правами на майно і в тому випадку, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
(Ст. 22 КпШС України) Роз'яснюючи це положення, Пленум Верховного Суду України в постанові від 15.06.1973г. "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю України" вказав, що до загального майна відносяться: домашні речі; будови; грошові суми, а також вклади, поза-сінешні в кредитні установи; паєнагромадження в житлово-будівельному , дачно-будівельному і гаражно-будівельному кооперативі; цільові внески до садові товариства, а в разі повного внесення пайового внеску - квартира, дача, гараж, інша відповідне будівлю або приміщення; страхова або викупна сума і страхові внески, які отримав або вправі одержати страхувальник за договором особистого страхування, виплачені за рахунок спільних коштів подружжя; викупна сума, яка належала б йому в разі дострокового розірвання договору змішаного страхування життя на момент припинення шлюбних відносин; належать супру-гам грошові суми і майно за іншими зобов'язальними правовідносинами (квартира, викуплена або придбана в будинку державного або громадського житлового фонду). Крім цього подружжя може спільно купувати акції, облігації та інші цінні папери, виступати власниками підприємств, отримувати прибуток від діяльності різних господарських товариств, мати інше майно виробничого і споживчого характеру (п.1 ст. 13 Закону України "Про власність").
До цього можна додати, що відповідно до п. З ст. 13 Закону України "Про власність" склад, кількість і вартість майна, яке може бути у власності громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом. Дане правило повною мірою відноситься і до майна подружжя. Тому незалежно від складу і вартості майна, придбаного в період шлюбу, розміру вкладень кожного з подружжя у придбання такого майна, воно буде визнано спільним майном подружжя. Таке майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Право спільної сумісної власності подружжя відрізняється рядом істотних ознак. Перш за все воно є бездолевой. Законом не визначено частки подружжя в майні в період існування шлюбу. Це передбачає узгодженість дій подружжя щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном.
Майном, нажитим під час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При здійсненні операцій одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для здійснення угод з відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, згода другого з подружжя має бути виражене у письмовій формі. (СПД, 2 ст. 23 КпШС України)
Подружжя не можуть здійснювати операції за пово-ду спільного майна без взаємної згоди. Якщо така угода все ж була здійснена, то вона в судовому порядку може бути визнана недійсною. Але для цього в суді має бути доведено відсутність згоди другого з подружжя на укладення угоди із загальним майном і недо-бросовестность другого (крім чоловіка) учасника угоди. Якщо ж такий учасник угоди був сумлінним (не знав і не повинен був знати про перешкоди для укладення угоди), така правочину не може бути визнана недійсною.
Характерним для спільної сумісної власності подружжя є також те, що при її формуванні внесок подружжя у спільне майно може бути нерівним. Однак це не применшує прав кожного з них на це майно. . Не залежить частка чоловіка в спільному майні від розміру його заробітку, стипендії, пенсії, будь-якого іншого доходу. У ч.2 ст.22 КпШС України прямо сказано, що подружжя користуються рівними правами на майно і в тому випадку, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відсутність внеску в сімейний бюджет має значення лише за винному поведінці одного з подружжя. У судовій практиці склалося правило, відповідно до якого при розділі подружнього майна зменшується частка того з подружжя, який у період шлюбу заподіював шкоди майновим інтересам подружжя (зловживав спиртними напоями або наркотичними засобами, укладав завідомо невигідні угоди з спільним майном подружжя і т. д. ).
За загальним же правилом, як було сказано, все майно, набуте подружжям у період шлюбу, визнається їх спільним майном і належить подружжю на праві спільної власності.
Відповідно до ч. З ст.31 КпШС України правило про спільність подружнього майна застосовується в тому випадку, якщо шлюбним контрактом не встановлено інші положення. Іншими словами, подружжя може відмовитися від того правового режиму майна, який закріплений в сімейному законодавстві, і встановити договірний режим свого майна.
Зміни ст.22 КпШС України можуть здійснюватися в одному з двох напрямків:
1 подружжя може замінити режим спільності подружнього майна на режим роздільно-сти;
2 подружжя може встановити, що майно буде належати їм обом, але на праві не спільної сумісної, а спільної часткової власності.
Розглянемо зазначені вище варіанти докладніше.
1. Змінюючи режим спільності подружнього майна своєю угодою, подружжя може в шлюбний контракт включити положення, повністю виключає можливість виникнення загального подружнього майна. При цьому майно, придбане в шлюбі кожним з подружжя, належатиме кожному з них окремо на праві приватної власності.
Важко, звичайно, уявити собі сім'ю, в якій кожен з подружжя суворо веде свій окремий господарський бюджет, в якому кошти одного чоловіка не змішуються з засобами іншого. Тому подружжя можуть включити в шлюбний контракт не настільки категоричне, а більш м'яке правило, що до роздільного буде від-носитися не все майно подружжя, а, наприклад, найбільш дороге (нерухоме майно або придбання якого вимагає спеціального оформлення).
Подружжя в шлюбному договорі можуть визначити, які конкретно речі з майна, подарованого їм обом на весілля, становитимуть власність дружини, а які - власність чоловіка, і укласти інші угоди, що встановлюють роздільність належного їм майна.
2. Подружжя можуть включити до шлюбного контракту умову про те, що майно буде належати їм на праві спільної, але не сумісної, а часткової власності. Таким чином, подружжя погоджується, що майно, придбане ними в період шлюбу, буде їх спільним майном. Однак на відміну від чинного законодавства, вони своєю угодою заздалегідь встановлюють розмір частки кожного з них у цьому майні, тобто перетворюють спільну сумісну власність в часткову. Розмір часток супру-гов може бути різним - рівним і нерівним. Наприклад, подружжя може записати в договорі, що майно буде належати їм в рівних частках, або закріпити пункт, відповідно до якого одному з подружжя буде належати в спільному майні 1/3 частина, а іншому - 2/3 частини спільного майна і т. д.
Дана угода тягне важливі юридичні наслідки як для самого подружжя, так і для третіх осіб. Встановлені угодою сторін долі в загальному подружньому майні будуть враховуватися у разі його розділу, а також звернення стягнення на майно, яке належить кожному з подружжя по їх боргах. З урахуванням встановлених часткою здійснюватиметься спадкування майна кожного з подружжя і т. д.
Таким чином, першим істотним умовою шлюбного контракту може бути встановлення режиму роздільності щодо майна, придбаного подружжям у період шлюбу. На відміну від режиму спільності такого майна, встановленого чинним сімейним законодавством, подружжя можуть визнати все майно, придбане в шлюбі, або його певну частину в якості роздільного майна, що належить кожному з них на праві приватної власності.