У процесі сімейного життя може виникнути необхідність повного або часткового зміни змісту укладеного подружжям шлюбного контракту. Крім цього, дія шлюбного контракту може бути припинено внаслідок його розірвання за ініціативою подружжя.
Чинне сімейне законодавство не регулює питання, що визначають умови, порядок і форми припинення шлюбного контракту. Тому при їх вирішенні необхідно виходити із загальних положень чинного сімейного та цивільного законодавства. Хоча шлюбний контракт має досить важливими специфічними рисами, все ж він є договором і тому до нього можуть ставитися основні положення договірного права в тій частині, в якій вони відповідають сутності шлюбного контракту.
Дія шлюбного контракту може бути припинено за різними підставами, наприклад, в результаті виконання сторонами всіх його істотних умов. При виконанні тих зобов'язань, які були передбачені у шлюбному контракті, він в силу цього, як і будь-який інший договір, може припинити своє існування. Якщо подружжя у відповідності зі своїм шлюбним контрактом домовилися, наприклад, про передачу певного майна у спільну сумісну власність, то після такої передачі шлюбний контракт припиняє свою дію в результаті його виконання.
Зобов'язання, що виникають зі шлюбного контракту, можуть бути також припинені у разі смерті одного з подружжя та припинення у зв'язку з цим шлюбу. Якщо, наприклад, у відповідності з умовами шлюбного контракту один з подружжя зобов'язався надавати іншій зміст, то після смерті будь-якого з цих осіб дане зобов'язання припиняється.
Шлюбний контракт може припинити свою дію і в результаті його розірвання за згодою сторін. Така угода може мати місце, наприклад, у випадку, коли виконання умов контракту втратило інтерес для суп-Ругова. Якщо при вступі в шлюб подружжя передбачили небудь умови договору, виконання яких згодом перестало представляти цінність для обох подружжя, то вони по обо - юдному згодою можуть прийняти рішення про рас-торженіі договору. Рішення подружжя про розірвання шлюбного контракту має бути нотаріально посвідчена.
Вище розглядалися питання, пов'язані з добровільним розірванням шлюбного контракту. Однак у практиці можуть виникнути проблеми, коли тільки один з подружжя наполягає на розірванні договору, а другий відмовляється від цього. Сімейне законодавство не регулює відносини такого роду. При їх розгляді необхідно виходити із загальних положень договірного права. Шлюбний договір є двосторонньою угодою тому при його укладанні або зміні сторони повинні висловити на це свою волю. Якщо ж подружжя не домовилися про розірвання шлюбного контракту, то він за загальним правилом продовжує зберігати свою юридичну силу. Якщо один з подружжя наполягає на розірванні шлюбного контракту, наприклад, з-за неможливості його виконання в силу об'єктивних причин, суперечка між подружжям з цього приводу може бути розглянутий у суді. Якщо зобов'язаний за договором чоловік доведе в суді об'єктивну неможливість виконання його умов, то суд може прийняти рішення про примусове розірвання шлюбного контракту і звільнення його від виконання передбачених у контракті обов'язків. Наприклад, при укладанні шлюбного контракту чоловік взяв на себе обов'язок придбати протягом перших п'яти років після реєстрації шлюбу за свої кошти квартиру для проживання сім'ї. Проте в результаті важкої хвороби став інвалідом, не має можливості працювати і об'єктивно не може виконати умов договору, а інший чоловік не хоче звільнити його від взятого на себе зобов'язання.
Аналогічно має вирішуватися питання про розірвання не всього, а лише деяких умов договору. У строгому сенсі слова, розірвання одного або декількох пунктів контракту при збереженні в решті частини його дії є зміною договору. Однак це така зміна, яке може допускатися в силу рішення суду, а не узгодженої волі сторін. Тому якщо один з подружжя доведе в суді неможливість виконання не всього, а лише одного або декількох пунктів контракту, то суд своїм рішенням розірве шлюбний контракт тільки на годину-ти зазначених пунктів.
При розірванні шлюбного контракту повністю або частково в цій частині припиняє свою дію договірний режим майна подружжя і автоматично набуває чинності законний режим, тобто ті норми і правила, які передбачені чинним законодавством.
Необхідно розглянути ще один важливий момент, пов'язаний з долею шлюбного контракту. Припиняє чи свою дію шлюбний контракт у разі розірвання шлюбу між подружжям? Відповідь на це питання не може бути однозначним. Так, подружжя можуть передбачити у шлюбному контракті ряд зобов'язань, які зберігали свою дію тільки на випадок існування шлюбу між ними. Наприклад, один з подружжя на період шлюбу надає іншому дружину і його батькам право проживання в належить йому на праві власності житловому будинку. У разі розірвання шлюбу зазначені особи мають звільнити житлове приміщення. Таким чином, розірвання шлюбу в цьому випадку буде виступати як правопрекращающе-го юридичного факту, з яким буде пов'язано припинення права на проживання.
Якщо ж у шлюбному контракті не міститься застережень подібного роду, то які з нього зобов'язання будуть зберігати свою дію і після розірвання шлюбу. Так, якщо один з подружжя прийняв на себе зобов'язання надавати утримання дитині другого чоловіка до досягнення нею повноліття, то він зобов'язаний виконати це зобов'язання незалежно від існування шлюбу між сторонами. Отже, зобов'язання, що виникають з шлюбного контракту, можуть зберігати свою силу і після розірвання шлюбу між подружжям.
Однак закріплене в шлюбному контракті угоду про передачу майна у спільну сумісну власність подружжя після розірвання шлюбу втрачає свою силу в результаті того, що між колишнім подружжям не може виникати режим спільної сумісної власності на майно. Тому вирішення питання про зобов'язання, що випливають зі шлюбного контракту в разі розірвання шлюбу між сторонами, мае здійснюватися в кожному контрактному випадку виходячи із сутності цих зобов'язань.
Крім припинення, шлюбний контракт може зазнати також зміна його умов за різними обставинами. Відповідно до п.7 Порядку укладання шлюбного контракту він
може прямо включати положення про зміну його умов. Такі зміни можуть бути внесені за згодою сторін протягом існування шлюбу спеціальним договором (в результаті чого старий шлюбний контракт замінюється новим). Форма укладення цього договору аналогічна тій, яка передбачена для укладення самого шлюбного контракту, тобто нотаріальна.
У п. 7 зазначеного Порядку укладання шлюбного контракту зазначено, що зміни шлюбного контракту здійснюються у порядку, передбаченому для укладання шлюбного контракту. При цьому необхідно відзначити один важливий нюанс. Якщо шлюбний контракт укладається неповнолітніми особами, то відповідно до законодавства потрібна згода їхніх батьків або інших законних представників на укладення такого контракту. Однак, коли мова йде про зміну шлюбного контракту особами, що вже вступили в шлюб, то на них поширюється дія ч.2 ст. 11 ЦК УРСР, відповідно до якої вони набувають дієздатності в повному обсязі з моменту вступу в шлюб. Таким чином, для зміни шлюбного контракту неповнолітніми особами, що вступили в шлюб, згода їхніх батьків або законних представників не потрібно. Тому в цій частині порядок зміни шлюбного контракту не збігається з порядком його укладення.
Зміна шлюбного контракту може здійснюватися в результаті виключення його окремих пунктів, доповнення новими умовами або коригування існуючих положень договору. Так, подружжя можуть прийняти рішення про припинення дії одного або декількох пунктів їх договору (за наявності тих, які зберігають свою юридичну силу) або доповнити свій шлюбний контракт новими угодами. Помі-мо цього подружжя можуть внести корективи у вже існуючі умови шлюбного контракту, змінити ті чи інші складені раніше пункти.