Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

Успіх істотних соціально-економічних і політичних перетво­рень у державі залежить, передусім, від ефективного правового за­безпечення. Ефективність же права в області, що здійснюється ним охорониш функції, головним чином має свій вираз в показниках, характеризують стан правопорядку, а саме, динаміка правопорушень дієвість охоронних функцій, результативність засобів державного примусу тощо'. Безпосереднім результатом правового регулювання, вважає С.С. Алексєєв, є правопорядок - стан фактич­ної упорядкованості суспільних відносин, що має реальний вираз, практичне здійснення вимог законності2. Правопорядок є частиною системи суспільних відносин, що врегульовані нормами права, пе­ребувають під захистом закону та охороняються державою. Він встановлюється в результаті додержання режиму законності в сус­пільстві. Якщо законність - це принцип, метод діяльності, режим дій і відносин, то правопорядок є їх результат. Правопорядок - стан (режим) правової впорядкованості, а також врегульованності та по­годженості системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Інакше кажучи, це атмосфера нормального правового життя, що встановлюється в результаті точного та пов­ного здійснення розпоряджень правових норм, а також прав, сво­бод, обов'язків, відповідальності всіма суб'єктами права.

Кожна країна самостійно формує свій правопорядок. Необ­хідність його формування і вдосконалення обумовлюється зус­трічними інтересами громадянського суспільства й держави, їх основними законами, тенденціями розвитку. Правопорядок як де­ржавно-правове явище служить стабілізації, підтриманню рівно­ваги між інтересами громадянського суспільства й держави. Його антиподом є сваволя та беззаконня. Правовий порядок кожного суспільства розкривається через його ознаки, принципи, функції, зміст, форму, структуру.

Основні ознаки правопорядку:

1.Закладається в правових нормах у процесі правотворчості;

2.Спирається на принцип верховенства права й панування за­кону в галузі правових відносин;

3. Встановлюється в результаті реалізації правових норм то здійснення законності в діяльності з реалізації права; '

4. Створює сприятливі умови для здійснення суб'єктивних прав;

5. Передбачає своєчасне й повне виконання всіма суб'єктам юридичних обов'язків;

6. Вимагає невідворотності юридичної відповідальності до кожного, хто вчинив правопорушення;

7. Встановлює сувору громадську дисципліну;

8. Передбачає чітку та ефективну роботу всіх державних і при­ватних юридичних органів і служб, насамперед правосуддя;

9. Створює умови для організованості громадянського сус­пільства і режим сприяння громадянської свободі;

10. Забезпечується всіма державними заходами, в тому числі державним примусом.

Зміст правопорядку - це система правових і не правових еле­ментів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють установленню і підтриманню правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої по­ведінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правово­го регулювання1.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України: «Органи державної вла­ди та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що пе­редбачені Конституцією та законами України». Конституційні ос­нови правопорядку у сфері господарювання закріплені в ст. 5 ГК України:

1. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання еко­номічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демокра­тичної, соціальної, правової держави.

2.Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на зем­лю її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресур­си які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадяни­на користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямова­ності економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелекту­альної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на під­приємницьку гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначен­ня правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забез­печення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

3.Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах вста­новленого правового господарського порядку, додержуючись ви­мог законодавства.

У справі забезпечення законності, організованості, дисципліни й порядку визначальне місце відводиться праву, яке є регулятором суспільних відносин. Це означає, що суб'єкти господарювали* зобов'язанні:

— здійснювати свою діяльність відповідно до правових при- писів органів державної влади;

і самостійно, за допомогою локальних нормативних актів регламентувати різні сфери своєї діяльності;

і використовувати можливості договірного права.

Таким чином, у процесі своєї статутної діяльності суб'єкти гос­подарювання і негосподарюючи суб'єкти повинні дотримуватися правопорядку у сфері господарювання, використовувати всі засо­би з упорядкування відносин для вирішення завдань, поставлених перед ними. Уся ця діяльність суб'єктів господарювання та него- сподарюючих суб'єктів і є правовою роботою в народному госпо­дарстві, підприємстві, установі й організації.

Частиною 1 статті 5 ГК України закріплена одна із визначаль­них основ правовопорядку в сфері господарювання. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі опти­мального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Недооцінка ролі держави в ре­гулюванні макроекономічних процесів в першій половині 90-х років минулого століття призвела до значних негативних про­цесів в економіці України. З цього приводу Мамутов В.К. у своє­му виступі на сесії НАН України 10.04.1995 року на тему „Про державне регулювання економіки" зазначав: „Створивши міф про те, що у ринковій економіці все регулюється само собою і держава не повинна втручатися в економіку, ми відкрили числен­ні канали для розкрадання загальнодержавної власності. Треба всі зайві канали закрити і стихію дикого ринку ввести в цивілі­зоване русло"1.

Правова робота в сфері господарювання відповідно до струк­тури господарської системи може бути різних рівнів: загально­ державного, галузевого, регіонального, локального. Державний рівень організації і управління правовою роботою в сфері госпо­дарювання має особливе значення, зумовлене роллю держави. За­інтересованість держави в становленні та зміцненні правопорядку в сфері господарювання зумовлено також наявністю у неї на праві власності майна, підпорядкованістю значної кількості суб'єктів господарювання державного сектора, необхідністю забезпечення джерел формування бюджетів всіх рівнів, виконанням функції ор­ганізатора господарського життя в країні. У зв'язку з цим, держава закріплює політику правової роботи у сфері господарювання та забезпечує її нормативно-правове регулювання, здійснює управ­ління нею та контроль. Державне управління правовою роботою у сфері господарювання — це комплексний вплив держави в особі уповноважених органів на відносини у сфері правової роботи та її суб'єктів з метою забезпечення господарського правопорядку. Ос­новні засади правової роботи у сфері господарювання закріплю­ються в законодавстві України.

В економіці України значна питома вага належить публічним секторам економіки - державному та комунальному. Особливості правової роботи у сфері господарювання державного сектору еко­номіки закріплені Положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, уста­нови, організації затвердженої постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 26.11.2008 року №1040, постановою Кабінету Міністрів України „Про вдосконалення правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади" від 14.12.2001 р. № 1693, Положенням про проведення перевірок правової роботи юридичних служб підприємств, організацій і установ, що знахо­дяться у сфері управління Міністерства промислової політики Ук­раїни, що затверджене наказом Міністерства промислової політи­ки України від 23.12.2005 року № 478 і т.п.

Центром організації та координації правової цієї роботи є Мініс­терство юстиції України. Упродовж останніх років основна увага Міністерства юстиції України зосереджена на питаннях надання методичної допомоги юридичній службі, що суттєво підвищує рі­вень правової роботи як невід'ємного механізму управління госпо­дарським комплексом, основу якого складає діяльність керівників, спеціалістів, юрисконсультів в організації застосування і належно- го виконання вимог чинного законодавства.

Реалізація функції Міністерства юстиції України та його тери­торіальних органів щодо проведення перевірок стану правової ро­боти в органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях як одного з істотних елементів надання методичної та практичної допомоги на сьогодні набуває особливо важливого значення. Тому, здійснюючи перевірки стану правової роботи в органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в уста­новах, організаціях зосереджується увага їх юридичних служб на необхідності створення на кожному підприємстві правового механізму господарювання, який би забезпечував підвищення ефективності виробництва. Юридичні служби повинні надава­ти допомогу в підготовці відповідних правових документів, які регулюють діяльність із скорочення непродуктивних витрат, а також створюють механізми їх запобігання, сприяють економії матеріальних ресурсів, підвищенню ефективності зовнішньоеко­номічної діяльності.

Оскільки однією з важливих функцій юридичної служби цен­тральних органів виконавчої влади та суб'єктів господарювання є представлення в установленому законодавством порядку їх ін­тересів у судах під час розгляду правових питань і спорів, то від­сутність аналізу результатів позовної роботи у більшості цен­тральних органів виконавчої влади призводить до виникнення типових помилок у цій роботі, а отже, до неефективного представ­лення та захисту їх інтересів у судах та може заподіяти збитки де­ржаві, тобто фактичне забезпечення правопорядку.

Міністерство юстиції України, здійснюючи перевірки стану правової роботи у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, зосереджує увагу їх юридичних служб на не­обхідності організації на кожному підприємстві належного пра­вового забезпечення господарської діяльності, що, безумовно, сприятиме підвищенню ефективності виробництва. Крім того, оцінка ефективності правової роботи необхідна для визначен­ня рівня дотримання законності в діяльності підприємства, що потребує, вважає Мамутов В.К., розробки загальної методики оцінки ефективності правової роботи в народному господарс тві, ЩО дозволить забезпечити достовірність даних обліку та звітності'.

В організації роботи юридичних служб окремих підприємств, установ та організацій існують ще певні проблеми які з успіхом вирішуються на рівні галузевих міністерств. Таким прикладом є Положення про проведення перевірок правової роботи юридич­них служб підприємств, організацій і установ, що знаходяться у сфері управління Міністерства промислової політики України, що затверджено наказом Міністерства промислової політики України від 23.12.2005 року № 478.

Згідно з цим Положенням метою перевірки є вивчення стану організації правової роботи та надання допомоги державним під­приємствам в усуненні недоліків у застосуванні актів законодавс­тва та інших нормативно-правових актів. Безпосереднє здійснення перевірок правової роботи юридичних служб підприємств покла­дено на юридичну службу міністерства, що діє на основі положен­ня, яке затверджується Міністром.

У ході перевірки стану правової роботи юридичної служби під­приємства, працівники юридичної служби міністерства повинні зосереджуватись в основному на питаннях правового регулюван­ня господарської діяльності, застосування актів законодавства та інших нормативно-правових актів, локальної нормативної бази, правового навчання керівників підрозділів, служб та стажування спеціалістів. З метою створення на підприємстві правового ме­ханізму (системи нормативних актів) для забезпечення з його до­помогою запобігання безгосподарності, ефективного використання матеріальних стимулів, впровадження економічних методів управ­ління господарською діяльністю, правильного застосування ново­го законодавства, керівникам і спеціалістам юридичної служби, у разі необхідності, надається практична допомога у підготовці по­ложень, інструкцій та інших нормативно-правових актів, що регла­ментують організацію договірної та претензійно-позовної роботи.

При виявленні порушень актів законодавства та інших норма­тивно-правових актів і недоліків у правовій роботі, що можуть бути усунені в період перевірки, керівнику підприємства ВНОСЯТЬСЯ відповідні пропозиції. За наслідками перевірки готується довідка в якій слід висвітлити: організацію правової роботи на підприємс­тві, структуру, склад, умови роботи і підпорядкованість юридичної служби; стан роботи по забезпеченню законності виданих наказів розпоряджень, положень, статутів та інших документів правового характеру, участь у цій роботі юридичної служби; заходи по органі­зації та стан роботи по укладанню господарських договорів і кон­тролю за їх виконанням; стан роботи по погашенню дебіторської і кредиторської заборгованості; застосування чинного законодавс­тва по відшкодуванню збитків з винних осіб; організацію та стан претензійно-позовної роботи, обґрунтованість позовів, поданих до судів. Аналіз причин і характер претензій; практику застосування законодавства та інших нормативно-правових актів; стан юридич­ного обліку нормативних документів; підвищення правових знань керівних працівників і спеціалістів юридичної служби.


Получите консультацию юриста онлайн!