3.5. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом як форма захисту прав суб'єктів господарювання

Одним з найбільш дієвих засобів захисту прав суб'єктів гос дарювання є інститут банкрутства. Господарський кодекс Укр (ст. ст. 209 — 215 ГК) визначає основні питання неспроможно! суб'єктів господарювання та провадження справ про банкрутств Деталізація вказаних положень закріплена Законом України «П відновлення платоспроможності боржника або визнання його бав. кругом» та низкою інших нормативно-правових актів, які утвори ють окремий інститут у системі господарського права. Перщ все, при здійсненні юридичної ДІЯЛЬНОСТІ суб'єкти правової робо, ти, крім вищезазначених нормативно-правових актів, повинні до. сконало опрацювати :

- постанову Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 року №515 „Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств";

- постанову Кабінету Міністрів України від 27.03.2006 року №370 „Про утворення державного департаменту з питань банк, рутства";

- постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.2006 року №533 "Про затвердження положення про державний департамент з питань банкрутства";

- постанову Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 115 „Про затвердження Порядку проведення досудової санації держав­них підприємств";

- постанову Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. N 765 „Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України „Про відновленій платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- постанову Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. № 1526 „Про затвердження Порядку розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах, щодо яких порушено справу про банкрутство або які ліквідуються";

- Наказ Міністерства економіки N 57 від 17.03.2001 р. „Про затвердження Положення про порядок навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих";

- Наказ Міністерства економіки N 77 від 11.04.2001 р. „Про затвердження Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провад­ження у справі про банкрутство";

- Наказ Міністерства економіки 21.11.2008 р. N 715 „Про затвер­дження Порядку розгляду та подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих";

- Наказ Фонду державного майна України від 06.06.2007 р. N 895 „Про затвердження Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод".

В основі інституту банкрутства є неплатоспроможність боржни­ка, яка породжує негативні наслідки для нього, кредиторів, членів трудового колективу, територіальної громади, держави в цілому. Неплатоспроможність — це неспроможність суб'єкта підприємни­цької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати стра­хових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. У разі настання ознак неплатоспроможності засновники (учасники) боржника - юри­дичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої вла­ди, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутс­тву підприємства-боржника. Власником майна боржника держав­ного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника. Такі дії отримали на­зву досудової санації1.

1 Досудова санація (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом») - система заходів щодо віднов­лення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орНадання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надалитаїл1 помогу в порядку, встановленому законом. До.

Існує особливий порядок санації державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та іщ джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудо * санації державних підприємств за рахунок коштів Державно' го бюджету України щорічно встановлюється законом про д ржавний бюджет України. Умови проведення досудової санаці- державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украу. ни.

У разі неможливості відновити платоспроможність боржника - суб'єкта підприємницької діяльності в рамках досудової сана­ції, таке відновлення здійснюється в судовому порядку. Санація (судова санація) - система заходів, що здійснюються під час про­вадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлен­ня фінансово-господарського становища боржника, а також задо­волення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої струкіури борж­ника.

У разі неможливості відновлення платоспроможності борж­ника в судовому порядку та задоволення визнаних судом вимог кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної проце­дури, такий суб'єкт підприємницької діяльності визнається су­дом банкрутом. Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

ган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових за­ходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам. По­рядок розгляду справ регламентується Господарсько-процесуаль­ним кодексом України з урахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом". Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших за­конодавчих актів України.

Норми ряду законів містять положення, що не суперечать Зако­ну, а доповнюють його, зокрема:

- пунктом 8 ч. 1 ст. 34 Закону України від 21.04.1999 р. И606-ХІУ "Про виконавче провадження" встановлено, що ви­конавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у ви­падках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на ви­могу стягувача поширюється дія мораторію, введеного гос­подарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошо­вих сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржни­ка);

- у ч. 6 ст. 126 ГК України визначено, що якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії ви­явиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдин­гова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства;

- відповідно до ст. 30 Закону України від 10.04.1992 р. N 2269- XII "Про оренду державного та комунального майна" у разі банк­рутства орендар відповідає за свої борги не орендованим майном, а майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до за­конодавства України;

- згідно з ч. З ст. 23 Закону України від 18.11.2003 р. N 1255- IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтя­жень", ч. 2 ст. 33 Закону України від 05.06.2003 р. N 898-ІУ "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про бан­крутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від на­стання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язан­ня.

Згідно з ч. 7 ст. 5 Закону його положення не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств, а отже, щодо підприємств цієї категорії не може бути порушено справу про банкрутство.

Частиною 8 ст. 5 Закону та Рішенням КСУ від 20.06.2007 року N 5-рп у справі щодо офіційного тлумачення положень частини восьмої ст. 5 Закону визначено, що положення Закону не застосову­ються до юридичних осіб - унітарних підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самовря­дування прийнято рішення про заборону банкрутства такого під­приємства.

Окремі питання задоволення вимог кредиторів під час провад­ження у справах про банкрутство регулюються інакше, ніж Зако­ном , зокрема:

- Законом України від 29.11.2001 р. N 2864-Ш "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підпри­ємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить від 25 до 100 відсотків, включаючи випадки відчуження шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22-26, 30, ч. 11 ст. 42, абз. 2 ч. 6 ст. 43 Закону щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства;

- ст. 15 Закону України від 09.04.2004 р. N 1677-ІУ "Про особ­ливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії "Укррудпром", якою визначено: "З метою недопущення банк­рутства, яке може призвести до ліквідації стратегічно важливих для економіки та безпеки держави підприємств Укррудпрому або інших негативних наслідків, та збереження сировинної бази ме­талургійного комплексу України встановлюється мораторій на введення процедури розпорядження майном та застосування при­мусової реалізації майна підприємств Укррудпрому терміном на 5 років".

Законом виокремлено п'ять категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом.

Ініціюючі кредитори — кредитор (кредитори) який подає заяву про порушення справи про банкрутство.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутс­тво та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі ст.ст. 43, 70 Уніфікованого закону про пере- казні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською кон­венцією 1930 року. Конкурсними кредиторами слід вважати кре­диторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрут­ство. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров 'ю та життю громадян, авторської винагороди - це кредитори, чиї вимоги до боржника виникли як до, так і після порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна борж­ника. Вимоги цієї категорії задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство, але не можуть бути підставою для пору­шення такої справи, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону госпо­дарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону провадження у справі про банк­рутство порушується ухвалою господарського суду не пізніше ніж на п'ятий день з дня надходження до суду заяви про порушення провадження у справі. Загальними наслідками порушення про­вадження у справі є введення процедури розпорядження майном боржника, крім випадків, передбачених законодавством, а тако* мораторію на задоволення вимог кредиторів. Ухвала про порущ€н, ня провадження у справі про банкрутство набирає чинності з дня її винесення і може бути оскаржена тільки в частині призначення розпорядника майна (ч. 6 ст. ІЗ Закону) та вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Згідно зч. 1 ст. 1 і та ч. 4 ст. 12 Закону одночасно з порушен­ням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст. 1 Закону термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" (далі - мо­раторій) визначено як зупинення виконання боржником грошо­вих зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня вве­дення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпе­чення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати по­датків і зборів (обов 'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпо­рядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом'.

' За змістом ч. 1 та 2 ст. 3-1 Закону арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну ос­віту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, за наявності ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваже­ним органом у порядку, встановленому законом. Правом запропонувати госпо­дарському суду кандидатуру розпорядника майна наділений кредитор, а стосовно державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка держав­ної власності перевищує 25 відсотків, та у випадках, передбачених ст. 52 Закону, яка регулює особливості банкрутства відсутнього боржника, - державний орган з питань банкрутства, за участю представника органу, уповноваженого управляти державним майном, у порядку розгляду та подання до господарського суду про­позицій щодо кандидатур арбітражних керуючих. Невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) своїх бов'язків може бути підставою усунення його від обов'язків арбітражного керуючого та анулювання ліцензії, про що господарський суд виУ підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кре­диторів), їх безспірність. За відсутності підстав для припинення провадження у справі про банкрутство в підготовчому засіданні господарський суд ухвалою зобов'язує заявника подати за його ра­хунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (відповідно газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменуван­ня боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, наймену­вання та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення ви­мог кредиторів, у тому числі передбачених ст. 67 ГПК

На підставі ч. 15 ст. 11 Закону всі кредитори, незалежно від на­стання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами ст. 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банк­рутство в офіційному друкованому органі.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за ви­могами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення про­вадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до госпо­дарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кре­диторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою за­тверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском кон-

носить ухвалу з направленням державному органу з питань банкрутства. Згідно

приписом ч. 8 ст. 3-1 Закону невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, є підставою анулювання його ліцензії.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 ГК до складу ліквідаційної маси

включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до за­кону або установчих документів боржника. Правила про додатко­ву та солідарну відповідальність засновників і учасників юридич­них осіб та господарських товариств за зобов'язаннями останніх передбачено у статтях 65, 74, 75 та 82 Закону "Про господарські товариства").

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону мирова угода, крім домовленості про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи к частини, може містити також умови про:

- виконання зобов'язань боржника третіми особами;

- обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпо­ративні права;

- задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не су­перечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-під- приємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або в разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служ­би згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього борж­ника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є під­ставою для порушення провадження у справі у випадку наяв­ності будь-якої з підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.