До контролюючих органів відносяться уповноваженні законом на здійснення державного нагляду (контролю) центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші органи, в межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за здійсненням господарськії діяльності підприємств, установ, організацій.
Загалом всю сукупність контролюючих органів можна умовно поділити, по-перше, за критерієм обсягу повноважень, та по-друге, за критерієм спеціальних повноважень.
Так, за критерієм обсягу повноважень всю сукупність контролюючих органів можна умовно поділити на такі групи:
1. Загальні, тобто ті органи, до компетенції яких відноситься здійснення контролю за всіма юридичними особами незалежно від виду та специфіки їх діяльності. Діяльність загальних контролюючих органів стосується всіх суб'єктів господарської діяльності без виключення.
2. Спеціальні, тобто ті органи, до компетенції яких відноситься здійснення контролю щодо діяльності юридичних осіб у зв'язку із здійсненням ними специфічної діяльності (наприклад, електропостачальні компанії, аптечні заклади, ломбарди).
До загальних контролюючих органів відносяться такі органи влади:
— Державна податкова служба;
— Пенсійний фонд України;
— Прокуратура України;
— Державний департамент з нагляду за додержанням законодавства про працю;
— Державний департамент пожежної безпеки МНС України;
— Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
і Державна санітарно-епідеміологічна служба; І Антимонопольний комітет України;
— Служба безпеки України;
— Міліція;
— Державна служба боротьби з економічною злочинністю.
До спеціальних контролюючих органів відносяться такі органи влади:
і Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; і Державна архітекіурно-будівельна інспекція; і Державна контрольно-ревізійна служба України;
— Державна пробірна слркба;
— Національний банк України;
— Державний департамент інтелектуальної власності;
— Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики;
— Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
— Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
Органи державної податкової служби у випадках, в межах коц. петенції та у порядку, встановлених законами України, мають іщ. во:
1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на щ» став і поданих податкових декларацій, звітів та інших докумеи. тів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборі (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а та. кож планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, д стовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими в ідо. кремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприсц. ницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національною банку України та його установ;
2) при отриманні органом податкової міліції інформації про ухилення платника податку або найманої особи від оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду У*, раїни та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі внаслідок неукладення такою особою трудових договорів з найманою особою згідно із Кодексом законів про працю України, провадження особою господарської діяльності без державної реєстрації, а також пасивних доходів, керівник відповідного податкового органу має право прийнята рішення про проведення позачергової податкової перевірки такого платника без його попереднього попередження. Рішення податкового органу має бути оформлене у письмовому вигляді, скріплено підписом керівника, печаткою та вручене платнику податку перед початком проведення такої перевірки1;
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 року внесено зміни до ст. 259 «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» КЗпП України. Так, відповідно до сі 259 КЗпП нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснююл3) здійснювати контроль за:
- додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
- наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;
- додержанням з метою перевірки дотримання податкового законодавства про працю суб'єктами господарювання незалежно від форми власності;
4) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;
5) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків);
6) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у
спеціально уповноваження органи та інспекції, які не залежать у своєї діяльності від власника або уповноваженого органу. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання. Окрім того, зазначений закон поклав функції контролю за додержанням законодавства про працю на Державну податкову службу, яка у випадках, в межах компетенції та у порядку встановленими законами України, також мають право при отриманні інформації про не укладення платником податків трудових договорівз найманою особою згідно з КЗпП на проведення позачергової податкової перевірки без його попереднього попередження.
порядку, встановленому Законом України «Про банки і банці»», ку діяльність», довідки та/або копії документів про наявні банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у новлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємниць- діяльності;
7) одержувати безоплатно необхідні відомості для формувань інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб — щ. ників податків та зборів (обов'язкових платежів) від платник!» податків, а також Національного банку України та його установ
- про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та зборів (обов'язкових платежів), від органів, улов, новажених проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також ви- давати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, щ0 підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про видачу таких свідоцтв про державну реєстрацію та ліцензій суб'єктам господарської діяльності, від органів внутрішніх справ - про громади які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього, від органів реєстрації актів громадянського стану
- про громадян, які померли;
8) одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики — дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;
9) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;
10) при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових пла- тежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування;
11) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;
12) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;
13) застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
14) за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів;
15) користуватися у службових справах засобами зв'язед які належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу ц керівників;
16) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно- матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні та- ких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення та- ких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом
- у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
17) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб
- платників податків та інших обов'язкових платежів іншим органам державної влади та органам Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробітті відповідно до закону;
18) звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
19) звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
Таким чином, для реалізації вищезазначених функцій контролю підрозділам податкової служби надається право здійснювали у будь-яких суб'єктів господарювання перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають дід час перевірок; обстежувати будь-які приміщення, що належать підприємствам, установам, організаціям та громадянам і використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.
Повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ та СБУ, хоча й дещо різняться предметом і основними напрямками діяльності.
Права органів податкової міліції розширяються за рахунок наділення їх повноваженнями податкових органів у фінансовій сфері.
До основних завдань податкової міліції належать: запобігання злочинам та правопорушенням у сфері оподаткування; розшук шдаяиків податків які ухиляються від сплати податків; запобігання корупції в органах ДПА та виявлення її фактів; убезпечення діяльності працівників ДПА, захисту їх від протиправних посягань.
Податкові органи виконують свої функції шляхом здійснення, перш за все шляхом планових перевірок безпосередньо на підприємстві. Підставами є, як правило, збитки чи великі суми відшкодування податку на додану вартість або якщо витрати суттєво перевищують доходи.
По-друге, позапланові перевірки, за письмовим запитом контрольних органів, зустрічна перевірка за письмовим розпорядженням або, за формальними ознаками, несвоєчасне подання податкової звітності, недостовірність даних у звітності, скарга з вашого підприємства, перевірка інформації конкурента та реорганізація або ліквідація.
Третє, оперативні перевірки, щодо дотримання правил здійснення готівкових розрахунків, наявності свідоцтва про державну реєстрацію, відповідних ліцензій та патенту тощо. Під час оперативної перевірки податківці можуть обстежувати виробничі складські, торговельні та інші приміщення.
Отже, при виконанні своїх функцій посадові особи мають право проводити перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів калькуляцій, одержувати пояснення, довідки; документи та копії з них щодо економічної обґрунтованості цін, техніко-економічні характеристики; обстежувати виробничі, складські, торговельні приміщення; вимагати усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення та застосування цін; припиняти операції суб'єктів господарської діяльності по рахункам у банках та інших фінансово-кредитних установах; ухвалювати застосування до суб'єктів господарської діяльності економічних санкцій передбачених законодавством. Застосовувати економічні санкції мають право лише за умови виявлення фактів порушень порядку встановлення та застосування регульованих цін і тарифів.
Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Положення про Головне контрольно-ревізійне управління в Україні, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №884 та регламентують, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.
Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться.
Порядок проведення перевірок державних закупівель визначається Головним контрольно-ревізійним управлінням України. Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудита та інспектування. Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.
Головному контрольно-ревізійному управлінню України, коц трольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надасться право:
1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової про- дукції, устаткування тощо);
2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;
3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;
4) вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-ма- теріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України, а також при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;
5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;
6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій;
7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
9) накладати у випадках, передбачених законодавчими ак* на керівників та інших службових осіб підконтрольних уста1 адміністративні стягнення; **
10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо установою не забезпечено виконання вимог щодо усунец
виявлених ревізією порушень законодавства з питань збережені/ і використання активів;
11) проводити у суб'єктів господарювання, які мали право» відносини 3 підконтрольною установою, зустрічні звірки з меюіо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реаль. ності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтроїц. них установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходкен. ням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Вона проводиться за сукупними показниками фінансово- господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно- ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль а нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).
Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для ії проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.
Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені Законом до під контрольних установ, проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Орган державної контрольно-ревізійної служби, прокурор або слідчий, який ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.
Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати ЗО робочих днів. Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів.
Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №506 визначає механізм проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання, так званий далі - операційний аудит.
Основним завданням операційного аудиту є сприяння забезпеченню суб'єктами господарювання законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів та/або майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку, складення достовірної фінансової звітності.
У суб'єктів господарювання, де проводиться операційний аудит, інші планові контрольні заходи за ініціативою органів служби не здійснюються.
Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» на органи Державної санітарної епідеміологічної служби покладені функції державного санітарно- епідеміологічного нагляду, які забезпечуються шляхом вибіркового контролю дотримання санітарних вимог.
Державну санітарно-епідеміологічну службу представляють органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю МОЗ України. Відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 22.06.1999 р. № 1109.
Повноваження Державного департаменту пожежної безпеки (Держпожбезпеки) встановленні Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №500 та Законом України «Про пожежну безпеку».
Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» (ст. 4) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: забезпечує здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об'єктів, координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань удосконалення пожежної охорони.
Державний департамент пожежної безпеки (Держпожбезпеки) - є урядовим органом державного нагляду у сфері пожежної безпеки, що діє у складі Міністерства надзвичайних ситуацій і є відповідальним перед Кабінетом Міністрів України, підзвітним та підконтрольним МНС відповідно до покладених на нього завдань;
1) організує розроблення та забезпечує впровадження організаційних і науково-технічних заходів у сфері пожежної безпеки;
2) узагальнює практику застосування законодавства з питань пожежної безпеки, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та подає їх на розгляд МНС;
3) виконує відповідно до законодавства регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб у сфері пожежної безпеки;
4) здійснює управління органами та підрозділами державної пожежної охорони, вирішує в межах своїх повноважень питання щодо їх науково-технічного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного, правового та інших видів забезпечення, подає їм необхідну організаційно-методичну і практичну допомогу,
5) організує і здійснює відповідно до законодавства державний пожежний нагляд у населених пунктах та на об'єктах усіх форм власності, контролює з цих питань діяльність підпорядкованих йому територіальних та місцевих органів державного пожежного нагляду;
6) здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами;
7) здійснює відповідно до законодавства та в межах своїх повноважень ліцензування окремих видів господарської діяльності, проведення експертизи проектної документації та стану об'єктів щодо дотримання вимог пожежної безпеки, виконує в установленому порядку функції з підтвердження відповідності продукції вимогам пожежно безпеки та сертифікації продукції протипожежного призначення;
8) здійснює координацію та контроль в установленому порядку за діяльністю служб пожежної безпеки центральних органів виконавчої влади, а також відомчої, місцевої (сільської), добровільної пожежної охорони, подає їм необхідну організаційно-методимну допомогу;
9) організує гасіння пожеж, проведення пожежно-рятувальних робіт, подає допомогу відповідним службам у ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха;
10) визначає порядок залучення до гасіння пожеж підрозділів усіх видів пожежної охорони, а також екстрених та аварійно-рятувальних служб, проводить оцінку їх дій;
11) здійснює управління протипожежною службою цивільної оборони в особливий період, забезпечує мобілізаційну готовність спеціальних формувань пожежної охорони, здійснює у межах повноважень, наданих МНС, управління майном непорушного запасу,
12) організує ведення державного статистичного обліку пожеж та їх наслідків, а також державної статистичної звітності у сфері пожежної безпеки, контролює достовірність облікової інформації в апараті центральних органів виконавчої влади, встановлює за погодженням з Держкомстатом порядок і форми статистичної звітності з цих питань;
13) організує в установленому порядку розслідування причин та обставин виникнення пожеж;
14) бере участь: у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів та відведення територій під будівництво і видає дозволи на початок роботи підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання та оренду приміщень; у розробленні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних і регіональних програм забезпечення пожежної безпеки; у форму ванні науково-технічної політики у сфері пожежної безпеки, коор динації наукових досліджень та впровадженні в практику передового досвіду, досягнень науки, новітньої техніки, іншої продукці протипожежного призначення; у роботі Ради з акредитації Націо нального органу з акредитації та технічних комітетів з акредита ції для здійснення технічної політики у сфері пожежної безпеки, а також у роботі Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення та Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
15) забезпечує виконання державного замовлення на виробництво пожежної техніки, засобів пожежегасіння, пожежно-технічного та рятівного оснащення, зв'язку та іншої продукції протипожежного призначення;
16) організує і забезпечує функціонування мережі зв'язку державної пожежної охорони;
17) організує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації особового складу державної пожежної охорони, підготовку на договірних засадах спеціалістів з пожежної безпеки для центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, а також іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України;
18) вживає відповідно до законодавства заходів для забезпечення правового і соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та працівників державної пожежної охорони;
19) розробляє в межах своїх повноважень та подає в установленому порядку пропозиції щодо формування проекту державного бюджету, здійснює відповідно до законодавства фінансування органів та підрозділі13 державної пожежної охорони, організовує ведення бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності;
20) здійснює протипожежну пропаганду, координує заходи, що проводяться відповідними органами та організаціями у сфері пожежної безпеки;
21) здійснює нормативне регулювання у сфері пожежної безпеки за участю центральних органів виконавчої влади розробляє і затверджує державні правила і норми пожежної безпеки;
22) організує і проводить експертизу з питань пожежної безпеки, погоджує проекти нормативно-правових актів, будівельні норми, стандарти, технічні регламенти та умови, що стосуються пожежної безпеки, а також встановлює порядок погодження з органами державного пожежного нагляду проектних рішень, на які відсутні норми і правила, та обґрунтованих відхилень від обов'язкових протипожежних вимог нормативних документів, веде реєстр нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки;
23) вносить до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо будівництва об'єктів житлового, адміністративного, виробничого, соціально-побутово- го та спеціального призначення для органів та підрозділів державної пожежної охорони;
24) здійснює контроль за дотриманням державної таємниці в апараті Держпожбезпеки, а також в органах та підрозділах державної пожежної охорони;
маІ51ЗДЙСНЮЄ У МЄжах повноважень, наданих МНС, управління ТбГнГ10 ТЯ ПЩР°ЗДІЛІВ Державної пожежної охорони; пожежної безп°В1ДНО Д° 3аконодавства платні послуги у сфері 27) представляє Кабінет Міністрів України, МНС заїхдоручен. ням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;
28) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Державні інспектори з пожежного нагляду мають право:
1) проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;
2) давати (надсилати) керівникам центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правші пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебез- печних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, дію виданих дозволів на право проведення робіт;
3) здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування (вибірково), будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт;
4) притягати до адміністративної відповідальності посадових 0сіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежегасіння не за призначенням;
5) застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
Діяльність Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики врегульована Законом України «Про захист прав споживачів» та Положенням про Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженим Указом Президента України від 18.03.2003 року № 225/2003. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Він є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності. Основними завданнями Держспоживстандарту України є:
— участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю;
— здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу у цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду;
— здійснення у межах своєї компетенції державного нагляду за додержанням законодавства у сфері стандартизації та підтвердження відповідності;
— забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.
Держспоживстандарт України здійснює діяльність у сфері:
— споживчої політики та захисту прав споживачів;
— стандартизації;
— метрології;
— підтвердження відповідності;
— управління якістю;
— вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і дальшого поводження з нею;
— здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства у сфері регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;
1 здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що перебувають у його управлінні;
— вживає в межах своєї компетенції заходів щодо вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішньому ринку;
— реалізовує в межах повноважень, визначених законодавством, державну політику у сфері охорони державної таємниці, здійснює в установленому порядку контроль за станом охорони та збереження державної таємниці у центральному апараті Комітету, на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають в його управлінні.
Держспоживстандарт України має право:
1) давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення;
3) перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг;
4) відбирати в установленому порядку у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці виробництва, відвантаження тощо або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари;
5) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів - до усунення суб'єктами господарської діяльності виявлених недоліків;
6) забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі: відсутності сертифіката відповідності та/або декларації про відповідність чи свідоцтва про визнання відповідності (або копій цих документів); невідповідності продукції вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності;
7) приймати рішення щодо: припинення у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів - до усунення виявлених недоліків; тимчасового припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків; заборони відтворення чи розповсюдження без його дозволу документів міжнародних (регіональних) організацій стандартизації, членом яких є Україна, національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та каталогів;
8) опломбовувати в порядку, передбаченому законодавством у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, а також неправильні, несправні та такі, що не мають відповідного тавра чи з порушеними строками повірки засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів;
9) вилучати в установленому порядку неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;
10) видавати згідно із законодавством дозволи на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції;
11) забороняти рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, вимагати її публічного спростування та публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу;
12) подавати до суду позови стосовно захисту прав споживачів;
13) передавати матеріали перевірок, що містять ознаки злочину, до відповідних правоохоронних органів;
14) накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства;
15) залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
16) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;
17) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;
18) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
19) засновувати друковані засоби масової інформації та здійснювати видавничу діяльність.
Відмінність Держспоживстандарту від інших контролюючих органів в тому, що його компетенція розповсюджується на від- носини між фізичними особами — споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.
Також заслуговує уваги Указ Президента України «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності», який направлений на зменшення безпідставного втручання контролюючих органів, насамперед, Держспоживстандарту, у господарську діяльність підприємств. Так, відповідно до п. 10 вказаного указу позапланові перевірки Держспоживстандарту можуть проводитись тільки на підставі скарг споживача. В свою чергу скарга споживача повинна бути оформлена письмово та містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу споживача, а також дані про товар щодо продажу якого були порушені права споживача. У разі недодержання цих вимог, скарга не підлягає розгляду органами Держспоживстандарту і відповідні відсутні підстави для здійснення позапланової перевірки.
Права та обов'язки правоохоронних органів, що уповноважені здійснювати перевірку суб'єктів господарювання чітко визначенні відповідним законом. Для успішної діяльності правоохоронні органи наділені відповідною компетенцією, рамки якої встановленими наступними законодавчими актами, а саме: Законом України «Про прокуратуру»; Законом України «Про службу безпеки України»; Законом України «Про міліцію»; Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність»; Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».
Аналізуючи зміст цих законів, можна визначити низку правоохоронних органів, працівники яких мають право здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів господарського права: працівники прокуратури, міліції та служби безпеки України.
Працівники оперативних служб МВС та СБУ мають право ознайомитися з фінансово-господарською діяльністю підприємства лише у рамках оперативно-розшукової діяльності, ст.9 Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» вимагає, по-перше, вагомих причин для проведення таких заходів, виключні причини наведені у ст.6 зазначеного закону, а по-друге, для цього необхідним є наявність оперативно-розшукової справи (не плутати з кримінальною справою). При чому заведення такої справи затверджує начальник відповідного органу. Без дотримання цього порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності заборонено. Тобто, у випадку перевірки підприємства з боку оперативних сщ$ МВС або СБУ пропонуємо звернутися з відповідним запитом до керівництва зазначених органів. При цьому з метою встановлення факту заведення оперативно-розшукової справи доцільно користуватися не лише Закон України «Про оперативно-розщщ діяльність», а і Закон України «Про інформацію».
Представники зазначених структур, крім випадків проведетц контрольної закупівлі товарів з метою виявлення фактів протиправної дії, мають право (п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію») «Проводити за участю адміністрації підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню» при наявності письмової вимоги або розпорядження. Розпорядження або вимога має відповідати постанові Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 р. № 1153 (наприклад, не допускається підписання документа з прийменником «за» або поставленням косої риски перед найменуванням посади).
Контрольні питання:
1. Поняття державного нагляду (контролю). Види заходів державного нагляду (контролю).
2. Порядок встановлення повноважень органів державного нагляду (контролю). Порядок проведення заходів державного нагляду (контролю). Розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю).
3. Підстави для здійснення позапланових заходів органів державного нагляду (контролю) та порядок їх проведення.
4. Документи, що складаються при проведенні заходів державного нагляду (контролю). Права та обов'язки органів державного нагляду (контролю).
5. Порядок відбору зразків продукції.
6. Права та обов'язки суб'єктів господарювання при здійсненні заходів державного нагляду (контролю). Права та обов'язки третіх осіб при здійсненні заходів державного нагляду (контролю).
7. Порядок поділу органів державного контролю за окремими критеріями.
8. Здійснення контрольних повноважень Державною податковою службою.
9. Порядок здійснення державного контролю Державною інспекцією з контролю за цінами.
10. Здійснення контрольних повноважень Державною контрольно-ревізійною службою.
11. Порядок забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення органами Державної санітарної епідеміологічної служби.
12. Повноваження Державного департаменту пожежної безпеки при здійсненні державного нагляду (контролю).
13. Діяльність Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики при здійсненні державного нагляду (контролю).
14. Права та обов'язки правоохоронних органів, що уповноважені здійснювати перевірку суб'єктів господарювання.