10.2 Функції та завдання внутрішнього аудиту

Функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Одначе можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішнь­ому аудиту і відмінних від зовнішнього аудиту, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводить­ся, зокрема:

— зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з ефек­тивним використанням ресурсів;

— вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього конт­ролю, їх моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удоскона­лення цих систем;

— дослідження бухгалтерської й оперативної інформації, вклю­чаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності;

— перевірку виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників;

— оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вив­чення й оцінку контрольних процедур У структурних підрозділах підприємства;

— перевірку наявності, стану і забезпечення збереження май­на;

— роботу над спеціальними проектами і контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;

— оцінку використовуваного підприємством програмного за­безпечення;

— спеціальні службові розслідування окремих випадків, за за­вданням керівника;

— координація своєї діяльності з діями незалежних ауди­торських фірм під час проведення зовнішнього аудиту; віркиГ™ Та Надання висновків і звітів при проведенні перевірки;

— розроблення і подання пропозиції щодо усунення виявле­них недоліків і пропозицій з підвищення ефективності управлін­ня.

Наповнення функцій внутрішнього аудиту конкретним змістом залежить від особливостей діяльності підприємства і має здійсню­ватися тим органом управління, якому підпорядковується служба внутрішнього аудиту.

Завдання конкретної служби можуть бути різними залежно від специфіки роботи підприємства, від особливостей його організа­ційної структури і від завдань, які ставить перед собою адміністра­ція в даний момент. Вивчаючи завдання, які стоять перед службою внутрішнього аудиту, необхідно врахувати відмінності між внут­рішнім аудитом та ревізією. Стосовно завдань, які стоять перед ними, можна зазначити таке.

Насамперед служба внутрішнього аудиту повинна здійснюва­ти періодичний контроль за фінансово-господарською діяльніс­тю окремих підрозділів. Основна послуга, яку надають внутрішні аудитори, - перевірка достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності. Внутрішні аудитори повинні перевіряти звітність підроз­ділів і всієї організації в цілому. Складання висновку є одним із результатів контролю за діяльністю окремих структур, виявлення відповідності бухгалтерської звітності цих структур і всієї органі­зації в цілому даним бухгалтерського обліку.

Важливим завданням служби внутрішнього аудиту є фінансо­во-економічний аналіз діяльності підприємства і розроблення її фінансової стратегії. Це дає змогу підвищити ефективність робо­ти окремих підрозділів і організації в цілому, сприяє виконанню основної мети, поставленої перед внутрішнім аудитом. Консуль­тативні послуги щодо бухгалтерського обліку і оподаткування, а також у питаннях права є важливими напрямками внутрішньої аудиторської служби. Упровадження ефективної достовірної та повної інформації системи управління для своєчасного виявлення й усунення недоліків.

У результаті перевірки, аналізу і консультування з боку служби внутрішнього аудиту підприємство буде підготовлене до перевір­ки зовнішніми аудиторами, податковою інспекцією та іншими ор­ганами зовнішнього контролю.

Завдання, які повинні виконувати внутрішні аудитори, визна­чають функції внутрішнього аудиту, а також професійно-кваліфікасаційний склад цієї служби. За обсягами роботи внутрішній аудит поділяється на загальний і локальний - за окремими напрямками аудиту (технології, бухгалтерського обліку).

Згідно з міжнародним нормаггивом «Використання результатів роботи внутрішнього аудитора» внутрішній аудит здійснюється за такими напрямками:

— аналіз системи обліку і внутрішнього контролю;

1 вивчення бухгалтерської (фінансової") й операційної інфор­мації (за окремими статтями витрат, залишків на бухгалтерських рахунках та ін.);

— вивчення економічності и ефективності управлінських рі­шень на різних рівнях господарювання;

— аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;

— оцінка якості інформації;

— розроблення проектів управлінських рішень;

— проведення стратегічного аналізу;

— розроблення фінансових прогнозів.

Дія вирішення цих питань аудитор повинен бути компетент­ним, що виражається у відповідності підготовки і досвіду спе­ціаліста масштабу і складності завдань за умови високої якості

виконаної роботи.

Принципи внутрішнього аудиту це - цілісність, об'єктивність, конфіденційність, майстерність і компетентність. Робота, яку ви­конують аудитори, документується і планується. Усі ці роботи, звичайно, можуть бути виконані зовнішніми аудиторами, але за окремим договором і за окрему плату. Якщо взяти до уваги вар­тість аудиторських послуг, то оплата всього комплекту робіт з ау­диту суттєво збільшить собівартість виконуваних підприємствами робіт чи послуг і відповідно знизить прибуток. До того ж об'єктом зовнішньої аудиторської перевірки є бухгалтерський облік і звіт-

о'ппо За відповідний пеРІоД- Тобто, якщо перевірка звітності за 2009 рік здійснюється у травні 2010 року, аудитори не будуть пе­ревіряти документи з січня по травень 2010 року, а це означає, що помилки, зроблені в цей

період, залишаються без виправлення.

Вирішити ці проблеми допомагає служба внутрішнього аудиту, оскільки вона може постійно контролювати правильність ведення бухгалтерського обліку, податкових та інших розрахунків. Ауди­тори можуть виконувати й інші обов'язки (зокрема, щодо контро­лю правильності оцінки майна, мінімізації витрат на виробництво, аналізу фінансово-господарської діяльності, оптимізації оподатку­вання, автоматизації обліку і складання звітності тощо).

Отже, основною особливістю внутрішнього аудиту є те, що він виконується під час здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вжити відповідних заходів щодо їх попередження.

Крім того, наявність служби внутрішнього аудиту підвищує довіру з боку зовнішніх аудиторів до звітності клієнта, оскільки вони вже заздалегідь передбачають наявність високоефективної системи бухгалтерського обліку і контролю, здатної перешкод­жати виникненню порушень. На основі міжнародних нормативів аудиту інститут внутрішніх аудиторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внут­рішнього аудиту. У цих стандартах загальноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з урахуванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної практики мають ре­комендаційний характер, оскільки внутрішній аудит - це внутріш­ня справа підприємства, а в умовах ринкової економіки втручан­ня у діяльність економічних суб'єктів обмежене. Увесь комплекс стандартів поділений на п'ять розділів, в яких визначені основні концепції внутрішнього аудиту. Необхідно зауважити, що вимоги стандартів періодично оновлюються у Положеннях про стандарти внутрішнього аудиту. Кожний із п'яти розділів містить один за­гальний стандарт, який конкретизований У спеціальних стандар­тах.

Так, перший розділ «Незалежність» містить загальний стан­дарт: внутрішні аудитори повинні бути незалежними від структур­ного підрозділу, який вони перевіряють. Вимоги до незалежності внутрішніх аудиторів розкриті у директивах з двох спеціальних стандартів - «Організаційний статус» (для ефективного виконан­ня аудиторських завдань необхідний відповідний організаційний статус відділу внутрішнього аудиту) і «Об'єктивність» (у процесі здійснення аудиту внутрішніми аудиторами слід дотримуватись принципу об'єктивності).

Аналогічно побудовані й решта розділів стандартів професій­ної практики внутрішнього аудиту: «Професійний досвід», «Сфе­ра внутрішнього аудиту», «Здійснення внутрішнього аудиту», «Управління відділом внутрішнього аудиту».

Вимоги до професійних здібностей внутрішніх аудиторів розглядають на двох рівнях: щодо відділу внутрішнього аудиту (стандарти «Штат»; «Знання, навички, дисципліна»; «Нагляд за роботою») та щодо окремого внутрішнього аудитора (стандарти «Відповідність стандартам професійної поведінки», «Знання, на­вички, дисципліна», «Взаємовідносини аудиторів і надання ін­формації», «Продовження навчання», «Належна професійна ре­тельність»). Важливими є директиви стандарту взаємовідносини аудиторів і надання інформації; для внутрішніх аудиторів - це 1 уигт спілкуватися й ефективно обмінюватися інформацією. Ця вимога найкраще відображає мету діяльності внутрішніх ауди­торів у міжнародній практиці - допомогти керівництву і праців­никам підприємства добре виконувати свої обов'язки. Крім того, від вміння внутрішніх аудиторів отримувати інформацію залежать продуктивність перевірки, а чітке і зрозуміле подання результатів внутрішнього аудиту сприяє впровадженню розроблених внутріш­німи аудиторами відповідних рекомендацій. Сферу внутрішнього аудиту окреслюють п'ять стандартів: «Достовірність і повнота інформації», «Узгодженість з політикою, планами, процедурами, законами і нормативами», «Збереження активів», «Раціональність і ефективність використання ресурсів» і «Досягнення цілей опера­ційної діяльності і програм».

Крім перевірки правильності відображення фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства у системі обліку та забезпечення збереження матеріальних цінностей, що входить до завдань віт­чизняних контрольно-ревізійних підрозділів, внутрішні аудитори за кордоном широко залучаються до визначення раціональності використання ресурсів та контролю за дотриманням законодавчих і нормативних вимог у процесі господарювання.

Внутрішні аудитори зобов'язані планувати кожну аудиторську перевірку (стандарт «Планування аудиту»); їм необхідно нагро­маджувати. аналізувати, інтерпретувати і документально фіксува­ти отриману інформацію для підтвердження її результатів (стан­дарт «Перевірка й оцінка інформації»).

Звітувати за результатами аудиторської перевірки (стандарт «Подання результатів») і контролювати реалізацію наданих ре­комендацій (стандарт «Упровадження результатів внутрішнього асциту»).

Специфіка стандартів професійної практики внутрішнього аудиту полягає у наявності вимог щодо якості керівництва внут­рішніми аудиторами, яким присвячений 5-й розділ: «Управління відділом внутрішнього аудиту». Відповідно до положень стандар­ту «Мета, права й обов'язки» керівник відділу внутрішнього ау­диту зобов'язаний сформулювати положення про мету діяльності, обов'язки і відповідальність внутрішніх аудиторів. До обов'язків керівника відділу внутрішнього аудиту належить документальне оформлення політики і процедур керування відділом (стандарт «Політика і процедури»), формування програми підбору і роз­витку трудових ресурсів відділу внутрішнього аудиту (стандарт «Управління і розвиток трудових ресурсів»). Ефективність фун­кціонування служби внутрішнього аудиту досягається через ре­алізацію спеціальної програми підтвердження якості проведення аудиту.

У процесі ревізії перевіряється організація матеріальної від­повідальності і визначається розмір збитку, заподіяного ревізо­ваному підприємству. Розмір заподіяного підприємству збитку визначається за фактичними витратами, на підставі даних бухгал­терського обліку, виходячи із вартості матеріальних цінностей в ринкових-цінах. Для окремих гостродефіцитних матеріалів, а та­кож продуктів харчування (молоко, мол око продукти тощо) спе­ціальними нормативними актами розмір заподіяного збитку виз­начається у роздрібних цінах підвищених у двох-трьох кратному розмірі і більше. У процесі ревізії також перевіряється виконання заходів до забезпечення збереження суспільної власності і органі­зації матеріальної відповідальності з використанням методичних прийомів службового розслідування і слідчо-юридичного обґрун­тування, дослідження документів, а також нормативно-правового регулювання.

Джерелами інформації є дані бухгалтерського обліку «Розра­хунки за відшкодуванням завданих збитків», договори про ма­теріальну відповідальність, інвентаризаційні описи, а також нор­мативні документи, що регулюють матеріальну відповідальність працівників підприємства.

Відшкодування матеріального збитку проводиться при наяв­ності письмової згоди працівника з розпорядженням адміністрації підприємства про утримання із заробітної плати. Розпорядження підприємства про утримання адміністрація може зробити не пізні­ше двох тижнів з дня виявлення заподіяного працівником збитку. При відсутності письмової згоди працівника утримання не прово­диться і питання про відшкодування збитку розглядається за по­зовною заявою адміністрації судом.

Відшкодування збитків проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими завдані збитки під­приємству. Дія звернення суб'єкта господарського права до суду з питань стягнення із працівників матеріального збитку, завданого підприємству, встановлюються такі строки: за збиток, заподіяний підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких завдано збиток - один місяць з дня виявлення заподіяно­го працівником збитку; у всіх інших випадках заподіяння підпри­ємству збитку - один рік з дня виявлення заподіяного працівником збитку.

При цьому необхідно:

- контролювати добір і призначення працівників на посади з матеріальною відповідальністю;

- вести контроль збереження майна у різних структурах гос­подарювання;

- організовувати матеріальну відповідальність працівників господарських структур;

- визначити майнову відповідальність працівників при виник­ненні нестач, розтрат і крадіжок;

Оформляти претензійні документи до правоохоронних ор­ганів на нестачі, розкрадання та інші втрати майна;

- контролювати роботу матеріально відповідальних осіб, по­переджувати псування, нестачу, розкрадання майна.

Отже, при ключовій ролі процесу контролю за діяльністю ма­теріально-відповідальних осіб можна досягти належних резуль­татів у досягненні бережливого та свідомого ставлення працівни­ків підприємства до матеріальних цінностей.

Організація проведення інвентаризації бюджетних установ здій­снюється у відповідності до Інструкція з інвентаризації матеріаль­них цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 року №90.

Дана Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвен­таризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовір­ності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна. Інвентаризації підлягає все майно установи, незалежно від його місцезнаходження, і всі види фінан­сових зобов'язань. Вона проводиться за його місцезнаходженням та за матеріально відповідальними особами. Під час інвентариза­ції в обов'язковому порядку проводиться констатація наявності об'єктів.

Основними завданнями інвентаризації є:

- виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріаль­них цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на реєстраційних, спеціальних реєстраційних, валютних та поточ­них рахунках;

- виявлення невикористовуваних матеріальних цінностей;

- дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і гро­шових коштів, а також правил утримання та експлуатації ма­теріальних цінностей;

- перевірка реальної вартості облікованих на балансі ма­теріальних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборго­ваності, в тому числі - щодо якої термін позовної давності минув, та інших статей балансу.

Установи зобов'язані проводити інвентаризацію:

1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів - не менше одного разу в три роки;

2) музейних цінностей - у відповідності зі строками, встановле­ними Міністерством культури України;

3) бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

4) інших основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів:

- у міністерствах, інших центральних органах виконавчої вла­ди, місцевих державних адміністраціях, їхніх управліннях (відді­лах), виконавчих органах місцевих рад - не менше одного разу в два роки;

- в інших установах - не менше одного разу на рік.

Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше першо­го жовтня; . .

5) інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного камін­ня і виробів з них, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння що містяться у відходах і брухті, здійснюється два рази на рік: станом на перше січня і на перше липня за місцями їх збері­гання і безпосередньо на виробництві;

6) капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ре­монтів - не менше одного разу на рік, але не раніше першого груд-

ХХУ*? . , .

7) молодняку тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, хутро­вих звірів і сімей бджіл - не менше одного разу на квартал;

8) готових виробів, сировини та матеріалів, пального, кормів, фуражу та інших матеріалів - не менше одного разу на рік, але не раніше першого жовтня;

9) продуктів харчування і спирту - не менше одного разу на квартал;

10) незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва у виробничих (навчальних) майстернях і підсобних сільських та навчально-дослідних господарствах, незавершених науково-дослідних робіт, які виконуються за договорами з підпри­ємствами та організаціями - не раніше першого жовтня звітного

Рп°Л''КріМТОГО' періодично - У терміни, які встановлюють від- ?КЗГЧІ ІНШІ ««пральні органи виконавчої влади, ДЄрЖаВШ адміністрації, виконавчі органи місцевих рад;

11) грошових коштів, грошових документів, цінностей та блан­ків суворої звітності - не менше одного разу на квартал;

12) реєстраційних, спеціальних реєстраційних, валютних та по­точних рахунків - у міру отримання виписок органів Державного казначейства України, банків;

13) розрахунків платежів до бюджету - не менше одного разу на квартал;

14) розрахунків установи з вищестоящою організацією - не менше одного разу на квартал;

15) розрахунків із дебіторами та кредиторами - не менше двох разів на рік, розрахунків у порядку планових платежів і з депонен­тами - не менше одного разу на місяць.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

- перед складанням річної фінансової звітності;

- при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийнят- тя-передання справ);

- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);

- після пожежі або стихійного лиха (повені, землетрусів та ін.) - терміново після ліквідації пожежі або стихійного лиха;

- у випадку ліквідації установи;

- згідно з розпорядженням судових та слідчих органів;

- при передачі майна установи в оренду;

- при передачі підприємств, установ, організацій або їх струк­турних підрозділів із одного підпорядкування в інше (на встанов­лену дату передачі).

Інвентаризація може не проводитися у випадках передачі ус­танов чи їх структурних підрозділів, а також будівель та споруд усередині одного міністерства, іншого центрального органу вико­навчої влади (якщо інвентаризація була раніше проведена).

Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов'язкової участі головного (старшого) бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник.

Контрольні питання:

1. Нормативно-правове регулювання введення обліку та звіт­ності підприємств, установ та організацій.

2. Види обліку та звітності підприємств, установ та організацій. Порядок їх подання.

3. Оперативно-технічна, статистична та бухгалтерська система обліку.

4. Поняття бухгалтерського, податкового обліку. Звітність як завершальний результат фінансового, виробничого, податкового та статистичного обліку.

5. Податкова декларація та її відомості. Правовий режим майна в частині обліку та звітності.

6. Функції внутрішнього аудиту.

7. Завдання служби внутрішнього аудиту. Напрямки внутріш­нього аудиту.

8. Стандарти професійної практики внутрішнього аудиту.

9. Порядок відшкодування збитків, що завданні діями або без­діяльністю винних осіб підприємству, установі та організації.

10. Інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахун­ків та інших статей балансу бюджетних установ.

11. Мета та завдання проведення інвентаризації. Порядок та строки проведення інвентаризації.

12. Випадки обов'язкового проведення інвентаризації.