Название документа: | Исковое заявление о взыскании задолженности с работника |
Формат файла: | DOCХ |
Год: | 2017 |
Ссылка на скачивание: | Скачать иск о взыскании долга с работника |
Пропонуємо зразок позовної заяви про стягнення заборгованості з працівника, який підготовлений з урахуванням останніх змін трудового законодавства.
Утримання із зарплати можуть провадитися, якщо працівник звільнився, не відпрацювавши отриманий аванс, якщо не відзвітував за авансу на відрядження, при наявності лічильних помилок при нарахуванні заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки та в інших випадках, встановлених статтею.
Про стягнення заборгованості роботодавець видає наказ, в якому вказує розмір і підстави утримання заборгованості. Утримання заборгованості проводиться з відома працівника, не може перевищувати 20% від розміру заробітної плати в місяць. В іншому випадку роботодавець має право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з працівника.
Судовий порядок стягнення заборгованості обов'язковим у випадках:
пропуску роботодавцем місячного строку, якщо працівник заперечує проти добровільного відшкодування;
якщо заборгованість більше середньомісячної зарплати працівника;
якщо працівник спочатку обіцяв добровільно відшкодувати збиток, але потім відмовився це зробити.
До позовної заяви роботодавцем додаються документи, що підтверджують факт трудових відносин, документи, що підтверджують нарахування заробітної плати працівнику і обґрунтовують розмір сум, що підлягають утриманню. Позовні заяви роботодавця до працівника підсудні районному суду за місцем проживання відповідача.
При подачі позовної заяви визначається ціна позову, яка буде сумою всіх заявлених позовних вимог. В залежності від ціни позову позивач оплачує державне мито. Розрахувати розмір підлягає сплаті державного мита допоможе калькулятор держмита.
Для роботодавця встановлено скорочений строк звернення до суду з позовом, він становить 1 рік з моменту виникнення заборгованості. Цей термін застосовується судом лише за заявою відповідача. Пропуск строку є підставою для винесення рішення про відмову в задоволенні вимог.