Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань:1) сільського господарства і лісів; меліорації і кар'єрів;
2) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва;
3) містобудування і житлового господарства;
4) туризму, готельної справи, ярмарків;
5) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;
6) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів;
7) мисливства, рибальства;
8) санітарної і лікарняної служб.
З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
Коментар статті Конституції:
Як про це вже зазначалося, Автономна Республіка Крим (далі - АРК) має право локальної нормотворчості, межі якої тепер чітко визначені цією Конституцією.
Нормативне регулювання, яке самостійно здійснює АРК, стосується питань, вирішення яких без-посередньо пов'язане з життєвими інтересами місцевого населення: раціональне використання земель, природних ресурсів (сільське господарство і ліси, меліорація і кар'єри, мисливство, рибальство); реалізація соціально-економічних прав громадян (громадські роботи, ремесла та промисли, містобудування і житлове господарство, транспорт загального користування, автошляхи, водопроводи, санітарна і лікарська служби); задоволення культурних потреб громадян (музеї, бібліотеки, театри, історико-культурні заповідники та ін.), а також врахування специфічних умов Криму (туризм, готельна справа).
У порівнянні з попередньою Конституцією України суттєво змінено і порядок визнання нормативно-правових актів Верховної Ради АРК такими, що не відповідають Конституції та законам України, а також зупинення їх дії чи скасування.
Раніше це право було виключною компетенцією Верховної Ради України, і вона вже його застосовувала щодо АРК, яка в 1994 - 1995 рр. своїми актами і діями намагалася вийти за межі конституційного поля України. Як наслідок була скасована Конституція автономії в редакції від 6 травня 1992 р. та доручено Верховній Раді АРК прийняти та подати на затвердження Верховної Ради України нову Конституцію АРК
Тепер зазначене вище право належить Президентові України як гаранту державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та Конституційному Суду України. При цьому Президент України має право лише зупиняти дію нормативно-правових актів Верховної Ради АРК з одночасним (що особливо важливо) зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Оскільки Президент України тільки зупиняє дію відповідних нормативно-правових актів, то у випадку визнання Конституційним Судом України їх такими, що суперечать Конституції України, вони підлягають обов'язковому скасуванню Верховною Радою АРК.
Питання про конституційність нормативно-правових актів АРК розглядаються Конституційним Судом України також за зверненнями не менш як сорока п'яти народних депутатів України, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини <п. 1 ст. 150). У всіх цих випадках рішення Конституційного Суду України є остаточним і обов'язковим для виконання.
Верховна Рада України може достроково припинити повноваження Верховної Ради АРК за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України (п. 28 ст. 85). У такому разі вона і призначає позачергові вибори.
У свою чергу згідно з п. 1 ст. 150 Конституції України Верховна Рада АРК також може звернутися до Конституційного Суду України з питання визнання нечинними на її території законодавчих актів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України в разі порушення ними повноважень АРК.
Рішення Конституційного Суду України про, конституційність чи неконституційність цих актів є остаточним і не можуть бути оскаржені.
Що стосується актів Ради міністрів АРК, то право їх скасування належить Президентові України (п. 16 ст 106) Це право є гарантією конституційної законності в діяльності вищого виконавчого органу автономії.