Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони пращ і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Коментар статті Конституції:
Положення даної статті виражають ще один аспект принципу рівності: необхідність застосування однакових стандартів прав і обов'язків до всіх осіб без винятку. Це означає, що кожний громадянин України має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб за будь-якими мотивами.
Всі громадяни також рівні перед законом. Тобто обов'язок додержуватися закону, його виконувати, право використовувати закон в своїх інтересах, а також юридична відповідальність перед законом за його порушення є рівною для всіх громадян. Не може бути винятків з цього правила, зважаючи на будь-які особливі заслуги особи, її соціальний статус тощо.
Таке розуміння рівності своїм змістом має юридичну рівність громадян щодо використання своїх прав тими категоріями громадян, які за соціальними, політичними, фізіологічними та іншими обставинами не мають рівних з іншими можливостей, притаманних всім людям. Тому Конституція встановлює систему юридичних і матеріальних гарантій для умов життя, гідних людини.
Принцип відсутності дискримінації не обмежується вимогою того, що рівність має бути досягнута, а передбачає також розуміння того, що саме має бути рівним і відповідно до якого критерію. За таких умов абстрактне поняття рівності замінюється конкретною сферою застосування і такими критеріями, як раса, колір шкіри або походження особи тощо. Додатковим критерієм дискримінації може бути також несправедливість.
Особлива увага в цій статті приділена рівності прав жінки і чоловіка. Специфіка захисту права жінок на рівність обумовлюється рядом чинників. Справа у тому, що коло груп населення, які потребують певної підтримки з боку суспільства, держави і навіть міжнародного співтовариства, загалом досить велике. Це, зокрема, молодь і пенсіонери, інваліди та безробітні, біженці, представники національних меншин та ш. Особливої уваги потребують жінки, оскільки саме вони порівняно з чоловіками частіше бувають обмежені у використанні своїх конституційних прав.
У відповідності з міжнародною Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок 1979 р., стороною якої є Україна, дискримінація щодо жінок означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямоване на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини і основних свобод у політичної, економічній, соціальній, культурній, громадській) або будь-якій іншій сфері.
Вкрай загострюється дане питання в умовах переходу до ринкової економіки, коли становище жінок ускладнюється. Зараз вже добре відомі такі визначення, як "фемінізація безробіття", "фемінізація бідності". Можна вказати і на зменшення кількості шлюбів, різке падіння народжуваності, велику дитячу та материнську смертність і т.ін. Саме тому у ч. З ст. 24 Конституції перелічена досить велика кількість вимог, умов та пільг, які, на думку законодавця, мають допомогти розв'язати вкрай складне становище, в якому опинилася жінка в нашому суспільстві.
Відповідні питання розглядаються також при коментуванні подальших статей Конституції (див. коментар до ст. 51).