Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Коментар статті Конституції:
Відповідно до статті 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Це невід'ємне право людини знайшло відображення у частині першій ст. 49 Конституції, яка наголошує, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Зміст права громадян на охорону здоров'я визначається ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я. Це право, зокрема, передбачає. життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, ме-дичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення. який є необхідним для підтримки здоров'я і людини; безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я; правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я; відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди та інші права громадян у галузі охорони здоров'я. Слід зауважити, що такими ж правами користуються іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на.території України, якщо інше не передбачено міжнародним договором чи законодавством України (ст Н Основ законодавства про охорону здоров’я).
Цільовий комплексний підхід до вирішення проблем охорони здоров'я в Україні забезпечують відповідні соціально-економічні, медико-санітарні і оздоровчо-профілактичні програми, які фінансуються державою. Такі загальнодержавні програми розробляються і здійснюються Кабінетом Міністрів України, а місцеві програми, що відображають специфічні погреби охорони здоров'я населення, яке проживає на відповідних територіях, формуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами міс-цевого самоврядування.
Складовою механізму фінансування охорони здоров'я є медичне страхування - система заходів по створенню спеціального грошового страхового фонду, з коштів якого відшкодовуються витрати на медичні послуги, утримання хворих у лікувально-профілактичних установах та інша матеріальна шкода, що пов'язана з порушенням здоров'я, працездатності і соціальної активності людини. Держава забезпечує створення і функціонування системи медичного страхування населення. Страхування громадян здійсню-ється за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних коштів громадян. Питання організації медичного страхування і використання страхових коштів ви-значаються відповідним законодавством (ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я).
Важливим напрямом охорони здоров'я е надання громадянам медичних послуг. їх ефективність і доступність забезпечується державою шляхом сприяння розвиткові лікувальних закладів усіх форм влас-ності, надання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних установах охорони здоров'я, існуючу мережу яких заборонено скорочувати, охоплення населення всіма видами медичних послуг: профілактичними, лікувально-діагностичними, реабілітаційними, протезно-ортопедичними і зубопротез-ними, а також доглядом за хворими, непрацездатними та інвалідами.
У комплексі заходів охорони здоров'я особливе місце займає державне забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя. Воно здійснюється шляхом впровадження і забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, здійснення комплексу спеціальних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів іа організації державного санітарного нагляду. 1 Порядок забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення визначається Законом І України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р.
З охороною здоров'я безпосередньо пов'язана І фізична культура, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людей. Державна політика в цій галузі визначається Законом України "Про фізичну культуру і спорт" від 24 грудня 1993 р.