Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов 'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.


Коментар статті Конституції:

Сформульовані в цій статті положення грунтуються на принципі презумпції невинуватості людини, відображеному в ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де зазначається, що кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинуватим, поки винуватість його не буде доведена згідно із законом. Цей принцип закріплено в ч. 2 ст. 15 Кримінально-процесуального кодексу України.

Презумпція невинуватості в кримінальному судочинстві має значення як правова гарантія встанов-лення істини у справі. Ця сторона даного принципу повинна бути конкретизована у новому Кримінально- процесуальному кодексі України.

За змістом ч. 1 - 3 статті дія презумпції невинуватості пов'язується не лише з визнанням особи винною вироком, що набрав законної сили. Вона поширюється і на осіб, чия причетність до вчинення злочину з'ясовується під час досудового провадження, зокрема на підозрюваних.

Згідно з ч.3 статті обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на ц користь. Цим конкретизується положення про презумпцію невинуватості і водночас встановлюється гарантія а дії до набрання вироком законної сили. Положення ч. 1 статті покладає на органи розслідування, прокурора і суд обов'язок вважати кожного, хто підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, невинуватим до остаточного встановлення конкретної вини, обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, забезпечуючи належні можливості захисту його законних інтересів.

У кримінальному судочинстві принцип презумпції невинуватості діє як система нормативних правил, що реалізуються в його стадіях, в окремих процесуальних діях і відповідних правовідносинах учасників.

Цю систему складають такі процесуально-правові положення: доказування винуватості особи у вчиненні злочину - обов'язок органу дізнання, слід чого, прокурора, а в справах приватного обвинувачення - і потерпілого або його представника; обвинувачений і підозрюваний не зобов'язані доказувати свою невинуватість або меншу винність у вчиненні злочину, а також наявність обставин, що усувають їх ' кримінальну відповідальність; обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи, які неможливо усунути, тлу-мачаться на її користь; притягнення особи як підозрюваної або обвинуваченої та обрання щодо неї за-побіжного заходу не можуть бути доказом її винуватості і підставою для покарання; до остаточного ви-рішення кримінальної справи, встановлення обвинувальним вироком суду винуватості особи у вчиненні злочину не можна поводитися з нею як з винною, а також публічно і в будь-яких офіційних документах посилатися на її винуватість.

З даною системою правил по забезпеченню дії презумпції невинуватості пов'язана конституційна норма, закріплена в ч. 4 коментованої статті. Суть цієї норми полягає в тому, що презумпція невинуватості с підставою для реабілітації перед суспільством громадян, винуватість яких у вчиненні злочину не доведена. Держава гарантує цим громадянам у встановленому законом порядку поновлення порушених прав і відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуває карність діяння, набрав чинності (ст. 56). Відшкодуванню підлягає як матеріальна, так і моральна шкода. Підстави і порядок відшкодування шкоди регулюються Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р. (див. коментар до ст. 56).


Получите за 15 минут консультацию юриста!