В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.


Коментар статті Конституції:

Право законодавчої ініціативи - це можливість вносити у законодавчий орган законопроекти, тобто попередні тексти законів. Цьому праву кореспондує обов'язок законодавчого органу обговорити питання про прийняття таких законопроектів до розгляду. Оскільки законодавчий орган не спроможний розглядати як закон о проекти і пропозиції про удосконалення законодавства, що можуть надходити від різних осіб, коло яких взагалі важко окреслити. Конституція, спираючись на світовий досвід, чітко визначила в даній статті перелік суб'єктів, які наділяються правом законодавчої ініціативи. Тільки ці суб'єкти мають право вносити законопроекти на розгляд законодавчого органу, бо вони безпосередньо пов'язані з вирішенням найважливіших загальнодержавних питань.

Це насамперед Президент України - гарант державного суверенітету, територіальної цілісності Ук-раїни, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, народні депутати України, що представляють інтереси народу. Право законодавчої ініціативи надано також КМ України - вищому органу в системі виконавчої влади га Національному банку України - одному з найважливіших господарюючих суб'єктів.

У частині другій ст. 93 Конституції передбачено, що законопроекти, які вносяться Президентом України в порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради і визнаються ним як невідкладні, розглядаються позачергово.

Право законодавчої ініціативи визнається початковою стадією законодавчого процесу не тільки в Конституції України, айв конституціях інших країн світу. Коло суб’єктів цього права пов'язане з формою державного правління, прийнятої в тій чи іншій країні. Так, у державах з парламентарними формами правління, а також "змішаних" форм республік коло, суб'єктів цього права є більш широким, ніж у президентських республіках. Практично у всіх країнах Східної Європи і тих, що утворилися на теренах колишнього СРСР, це право належить президентам. У Швейцарії відповідним правом наділені суб'єкти федерації, а в Португалії і Узбекистані - представницькі органи автономії. В Австрії, Естонії, Латвії, Сло-ваччині, Угорщині і Японії суб'єктами права законодавчої ініціативи є комісії парламентів, в Естонії і ' Португалії - парламентські фракції, в Чехії - представницькі органи місцевого самоврядування,

У президентських республіках суб'єктами права законодавчої ініціативи визнані лише парламентарії. Так, наприклад, в палатах Конгресу США заборонено колективну законодавчу ініціативу, хоча ніхто не може перешкодити кільком конгресменам або сенаторам запропонувати аналогічні законопроекти. Представники ж виконавчої влади в цих державах такого права формально позбавлені, що тлумачиться як реалізація принципу розподілу влад.