Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.
Основними засадами судочинства є:
законність;
рівність усіх учасників судового пронесу перед законом і судом;
забезпечення доведеності вини;
змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
забезпечення обвинуваченому права на захист;
гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
обов'язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Коментар статті Конституції:
Сформульована в ч. 1 статті конституційна норма про те, що судді при здійсненні правосуддя не-залежні і підкоряються лише закону, має важливе значення як загальний принцип судочинства та пра-восуддя, і він закріплений у відповідному чинному законодавстві про судоустрій, судочинство, статус суддів.
За своїм змістом норма має двоєдине значення. Вона забороняє будь-яке обмеження і сторонній вплив (спонукання, тиск, пряме або непряме втручання та ін.) з будь-чийого боку, в тому числі органів законодавчої і виконавчої влади, посадових осіб, громадських організацій, партій і рухів, колективів і окремих громадян у процесуальну діяльність професійних суддів, народних засідателів, а в подальшому і присяжних. При вирішенні конкретних справ вони не залежать також від судів вищого рівня, слідчих ор-ганів, прокурорів і від висновків та думки кожного з учасників судового розгляду справи.
Професійні судді і народні засідателі незалежні від головуючого і один від другого в дослідженні до-казів і прийнятті рішень за своїм власним переконанням. Принцип незалежності суддів, народних засідателів і присяжних при здійсненні правосуддя 1 зобов'язує кожного з них бути неупередженим у дослідженні обставин справи і доказів та в прийнятті рішень, керуватися законом і підкорятись його вимогам.
Отже, в цілому, закріплений в ч. 1 статті принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя наділяє їх правом самостійності в проведенні процесуальних дій і водночас вимагає від них всебічного, повного і об'єктивного розгляду кожної справи, додержання прав його учасників та прийняття законного і обгрунтованого рішення.
Судочинство відповідно до ч. 2 цієї статті провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Дана норма з урахуванням особливостей провадження в цивільних і кримінальних та інших справах більш конкретно має бути визначена в законодавстві про судоустрій і процесуальних кодексах. В них визначатиметься склад суду в залежності від характеру справи (наприклад тяжкості злочину, міри покарання, суми і характеру цивільного позову тощо), а також підсудності справ суду присяжних.
Частина З статті визначає основні засади судочинства, які у більшості своїй відповідно визначені і урегульовані у чинному законодавстві як загально-пов'язані принципи здійснення судочинства судами окремих судових юрисдикцій. їх уточнення або конкретизація доцільна в законах про судоустрій та інших галузевих законах.
В ч. 5 ст. 129 сформульована норма про те, що за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. В чинному законодавстві за такі діяння передбачена адміністративна відпо-відальність за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (див. коментар до ст. 126).