НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 152 Податкового кодексу України
Ст. 152 Кодексу визначає порядок нарахування податку на прибуток підприємств. Цей етап є особливим у роботі платника податку, оскільки являє собою один із ключових моментів виконання обов'язку сплати податку, і ст. 7 ПКУ його включено до числа основних елементів оподаткування. Стаття 29 ПКУ присвячена обчисленню суми податку. Вона встановлює, що обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів; специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені цим Кодексом у вартісному вимірі, підлягають індексації в порядку, визначеному цим Кодексом. Ці норми скоріше є матеріальними, але порядок обчислення суми податку передбачає цілий ряд процесуальних норм. Глава 4 ПКУ носить назву "Визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів" (ст. 54 - 60 ПКУ). Вона присвячена здебільшого питанням визначення сум податкового зобов'язання в аспекті відносин між платником податку та податковим органом в той час як ст. 152 - роботі платника податку по нарахуванню податку для сплати і подання до податкового органу. Ст. 54 ("Визначення сум податкових та грошових зобов'язань") передбачає, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Для окремих категорій платників податків (нерезиденти, страхові компанії, неприбуткові організації та ін.). Кодексом передбачено окремі особливості порядку нарахування і сплати податку на прибуток (ст. ст. 153, 156, 157, 158 Кодексу).
П. 152.1 встановлює, що податок нараховується платником самостійно за встановленою ставкою від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена у встановленому порядку і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності. Звичайно, нарахуванню і сплаті податку передує належне ведення бухгалтерського обліку операцій платника податку.
П. 152.2 регламентує порядок оподаткування суб'єктів, діяльність яких підлягає патентуванню згідно положень розділу XII Кодексу. Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.
Платниками податку, діяльність яких підлягає патентуванню, є, згідно пп. 267.1.1 суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять вказані у статті види підприємницької діяльності. Таким чином, платниками за цим податком можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Варто також звернути увагу, що у п. 152.2 містить відсилання до розділу XII Кодексу, а не до господарського законодавства. Це означає, що встановлений цим пунктом порядок розповсюджується не на всіх осіб, що здійснюють свою діяльність на основі патентування, а лише на тих, які внесені до ст. 267 ПКУ а будь-які зміни в господарському законодавстві з цього питання мають супроводжуватися відповідними змінами в Податковому кодексі України.
Обчислені у вказаному порядку дані заносяться до декларації з податку на прибуток підприємства. Вони відображаються наростаючим підсумком, тобто дані за попередній квартал входять до даних за звітний квартал. Суми, отримані з 1 квітня 2011 р., відображаються у декларації за другий квартал, дані за третій квартал включають дані за другий і третій квартали, а за четвертий - за другий - четвертий квартали.
Платники податку, які проводять діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть відокремлений облік операцій і доходів і витрат за кожним видом діяльності, а також окремо визначають податки за іншими видами діяльності.
Патентуванню, згідно ст. 267 ПКУ, підлягають такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Доходи від цих видів діяльності обліковуються у складі податку на прибуток підприємств платником окремо, а у Податковій декларації про прибуток підприємства вони відображаються за окремими строчками (Розрахунок податку на прибуток, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню).
Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання:
а) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;
б) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;
в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;
г) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;
ґ) фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;
д) суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах "Українське товариство сліпих", "Українське товариство глухих", а також фізичними особами - інвалідами, зареєстрованими відповідно до закону як підприємці;
е) суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню;
є) суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту;
ж) суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);
з) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах.
Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відеоігри.
Оплата вартості торгових патентів не включається до складу витрат підприємства. Порядок обчислення податку на прибуток підприємства в частині доходів від діяльності, що підлягає патентуванню, передбачає, що після обчислення загальної суми прибутку за всіма видами діяльності підприємства і розрахунку загальної суми податку платник визначає розмір прибутку (чи збитку) від патентованої діяльності і суму податку з цього прибутку, після чого в межах суми податку на прибуток від патентованої діяльності зменшується загальний розмір податку на прибуток на вартість патентів, якщо оплата їх вартості припадає на звітний податковий період (у разі збитків, відсутності прибутку від патентованої діяльності загальна сума податку на прибуток підприємства на суму патентів не зменшується).
152.3. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
П. 152.4 Кодексу присвячено порядку нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи. Слід відзначити, що філії, відділення та інші відокремлені підрозділи створюються юридичною особою найчастіше з тим, щоб вони діяли поза місцезнаходженням юридичної (материнської) особи. Такий платник податку може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами Кодексу (розділ III) та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Кодекс встановлює особливий порядок утворення і зміни структур таких платників податку, оскільки вони доволі часто на практиці призводять до ухилення від сплати податку. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому (у випадку зміни порядку сплати податку, який обов'язково узгоджується із податковими органами) відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
Щодо новостворених відокремлених підрозділів Кодекс встановлює, що у разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє податкові органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року у такому випадку теж не дозволяється. При цьому платник податку або відокремлений підрозділ подає податковому органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку (форма встановлюється центральним органом державної податкової служби України). Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
П. 152.9. Обчислення податку відбувається за звітний період, загальні положення щодо яких дають ст. 33 - 34 ПКУ. П. 152.9 встановлює, що для цілей розділу про податок на прибуток підприємств використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції (тільки тих, які визначені статтею 155 Кодексу), для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року. Якщо виробник сільськогосподарської продукції зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку, то норми цього пункту щодо визначення податкового періоду до нього не застосовуються.
Крім того, Кодексом встановлено строки податкового періоду у випадках постановки платника на податковий облік та його ліквідації (п. 152.9.2 - 159.9.3).
Податок на прибуток підприємств розраховується за звітний період наростаючим підсумком з початку календарного року. Податковим кодексом чітко передбачене поняття базового звітного періоду, яким є, згідно абзацу другого пункту 49.19 перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.
152.10. Питання уцінки/ дооцінки (переоцінки) активів платника податку розглядаються у коментарі до ст. 146.
П. 152.11 передбачає, що платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. Норми цього підпункту спрямовані на послідовне втілення положення про відокремленість обліку доходів і витрат платника податку від окремих видів діяльності. Відокремленість обліку передбачає і відокремленість врахування сум амортизації, пільг, вартості патентів та ін. Тому поряд із загальним порядком обчислення податку на прибуток підприємств можна виділити і особливі режими обчислення - пільговий, патентний та ін.
При цих режимах:
до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);
сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.
У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.
Норми цього пункту для платників податку, визначених пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, застосовуються з урахуванням наступного:
суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів;
суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.
У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, використані не за цільовим призначенням, такі кошти зараховуються до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.
Положення цього пункту не поширюється на платників податку, визначених пунктами 154.8 і 154.9 статті 154 цього Кодексу.
_______________________
КСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР
до статті 152 Податкового кодексу України
П. 152.3
Правила визначення доходу відрізняються від передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Правило першої події для цілей оподаткування податком на прибуток не застосовується (на відміну від правил оподаткування податком на додану вартість). Дохід (і витрати) визначаються в періоді переходу права власності на товар (послуги), незалежно від здійснення платежу (п. 137.1 та 137.4 ПК). Спеціальні правила передбачено для комісійних операцій (137.5 ПК) та ін.