До пункту 278.2 статті 278 Податкового кодексу України
Згадані у пункті 278.2 коментованої статті землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, відповідно до ст. 77 ЗКУ визнаються землями оборони.
Розміри окремих земельних ділянок зі складу земель оборони "визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації" (ч. 3 ст. 2 ЗУ "Про використання земель оборони"). Названий Закон хоча і прийнятий, але практично не має регулятивного значення, оскільки є механічним відтворенням положень ст. 77 ЗКУ та викладенням бланкетних норм.
Загалом, слід погодитися з О. М. Пащенком у тому, що правове регулювання правового режиму більшості різновидів земель оборони на сьогодні відсутнє, а ЗУ "Про використання земель оборони" не відповідає своїй назві1. Даний факт слід оцінити особливо негативно, зважаючи на те, що ч. 5 ст. 20 ЗКУ відсилає саме до вказаного закону в частині визначення особливостей правового режиму земель оборони.
З 01.01.2012 за правилами коментованого пункту оподатковуються також земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовуються аеродроми (Закон від 07.07.2011 N 3609-VI). До таких ділянок можна віднести територію під відповідними будівлями, спорудами, обладнанням та ділянки, необхідні для забезпечення роботи аеродрому (ст. 1 Повітряного кодексу України). Щодо оподаткування земельних ділянок аеродромів в межах населених пунктів - див. п. 276.4 ст. 276 ПКУ.