НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 282 Податкового кодексу України
Коментована стаття надає пільги з оподаткування за критерієм належності суб'єкта - певної юридичної особи до однієї з перелічених категорій.
З'ясування статусу окремих юридичних осіб, перелічених у коментованій статті, потребує коментарю.
Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами. Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва відповідно до законодавства України можуть бути юридичними особами. Якщо для забезпечення функціонування відповідного об'єкта природно-заповідного фонду спеціальної юридичної особи не створено, використання і забезпечення режиму відповідного об'єкта має забезпечувати юридична або фізична особа, у користуванні якої перебуває земельна ділянка під об'єктом природно-заповідного фонду. З огляду на це, вважаємо, що з урахуванням мети встановлення коментованої норми її слід тлумачити розширено: пільга повинна надаватися не лише юридичним (як випливає з назви статті), а і фізичним особам в частині використовуваних ними об'єктів природно-заповідного фонду, перерахованих у коментованому пункті. Інше, буквальне тлумачення буде вступати у суперечність із конституційним принципом рівності, оскільки передбачатиме різний режим діяльності для суб'єктів, які виконують такі самі суспільно значимі функції.
Щодо дослідних господарств науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ, то, швидше за все, за задумом законодавця мова має йти про звільнення від оподаткування науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ в частині земельних ділянок дослідних господарств. Буквальне ж тлумачення даної норми приводить до висновку про необхідність створення юридичної особи - дослідного господарства, що, на нашу думку, є навряд чи логічним.
Підпункт 282.1.7, на відміну від інших, обумовлює можливість надання пільги наявністю дозволу, який може бути (а може і не бути) наданий рішенням Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Таке рішення "... має бути вмотивованим та базуватися на аналізі соціальної значимості відповідного підприємства, організації громадської організації інвалідів та можливості працевлаштування інвалідів" (ст. 142 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").
На виконання припису п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про плату за землю", "замінником" якого в ПКУ є пп. 282.1.9, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 N 250 було затверджено перелік підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку. Як видається, цей перелік цілком відповідає умовам підпункту 282.1.9.
Також зазначеною постановою уряду було затверджено Порядок спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту. Слід наголосити, що на відміну від п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про плату за землю", ПКУ не вимагає такого спрямування, як передумови звільнення від сплати земельного податку. Отже, Порядок сьогодні став безпредметним.
Щодо фіксованого сільськогосподарського податку, про який йде мова у підпункті 282.1.10, то він справляється за правилами глави 2 розділу XIV ПКУ.
Фіксований сільськогосподарський податок хоча й має об'єктом оподаткування, як і земельний податок, земельну ділянку (за ст. 302 ПКУ об'єктом оподаткування є "площа сільськогосподарських угідь"), проте на цьому їхні спільні риси вичерпуються. Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку інший: це не лише плата за використання земельної ділянки, але й замінник ще кількох видів податків (ст. 307 ПКУ). Платниками цього податку можуть бути лише зазначені у ст. 301 ПКУ суб'єкти (визначальний критерій - отримання доходу переважно (понад 75 %) за рахунок виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції). Перехід на оподаткування фіксованим податком відбувається на добровільній основі, за бажанням платника, податок характеризується особливими правилами обчислення та порядком справляння тощо.
Щодо правового статусу та порядку створення фермерських господарств, про які йдеться у підпункті 282.1.11, див. ЗУ "Про фермерське господарство", а також ст. 118 ЗКУ. Критерії віднесення населених пунктів до трудонедостатніх встановлені на сьогодні постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2005 N 985.