НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 326 Податкового кодексу України
Коментована стаття встановлює порядок обчислення збору за спеціальне використання води. Загальною вимогою є те, що водокористувачі зобов'язані обчислювати відповідний збір самостійно (пункт 326.1). При цьому визначаються певні відмінності у порядку такого обчислення. Так, збір за спеціальне використання води та для потреб гідроенергетики і рибництва обчислюється щокварталу наростаючим підсумком з початку року. А збір за використання води для потреб водного транспорту обчислюється, починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
Пункт 326.2 визначає підстави для обчислення збору за спеціальне використання води. Такими підставами є наступні показники: 1) фактичні обсяги використаної води; 2) ліміти використання води, 3) ставки збору; 4) коефіцієнти.
Фактичні обсяги використаної води - це кількість води (м3) (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів), що була використана суб'єктом господарювання за звітний період по кожному виду спеціального використання води, із урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Ліміти використання води - це граничні обсяги водних ресурсів, дозволених на використання. Ліміти використання водних ресурсів встановлюються у дозволі на спеціальне водокористування.
Дозвіл на спеціальне водокористування є офіційним документом, який видається суб'єкту господарювання на певний період і засвідчує його право на використання води у межах затверджених лімітів.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології та використання надр - в разі використання підземних вод; державними органами охорони здоров'я - у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, визначення конкретних органів видачі та погодження дозволів, строків розгляду документів та вимоги до конкретних реквізитів таких дозволів визначаються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день чинним є Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 N 321. У дозволі, зокрема, зазначаються:
1) найменування органу, що його видав; 2) найменування та реквізити водокористувача - юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача - фізичної особи); 3) термін, на який видано дозвіл; 4) ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин; 5) умови спеціального водокористування; 6) інші відомості (у разі потреби). Дозвіл скріплюється печаткою та підписом керівника органу, що його видав. Зразки бланків дозволу та клопотання щодо його отримання, перелік відомостей, що подаються водокористувачами для отримання дозволу, затверджуються спільним наказом Мінприроди України, МОЗ України і Державного агентства водного господарства України.
Щодо встановлення ставок і коефіцієнтів збору як підстав обчислення збору за спеціальне водокористування зазначалось у попередній статті (ст. 325 ПКУ).
Дозвіл на спеціальне використання води не є єдиним документом для здійснення спеціального водокористування. Такий дозвіл оформлюють лише первинні водокористувачі. Для вторинних водокористувачів дозволом на спеціальне водокористування є встановлений у дозволі первинного водокористувача ліміт використання води абонентами (вторинними водокористувачами) і договір на поставку води, укладений між ними. Окремим документом дозвіл на спеціальне водокористування для вторинних водокористувачів не оформлюється.
Отже, підставами для обчислення збору за спеціальне використання води вторинними водокористувачами є фактичні обсяги використаної води, ліміти використання води, встановлені у дозволі на спеціальне водокористування первинного водокористувача (договорі на поставку води), ставки збору та коефіцієнти.
При цьому абзац другий пункту 326.2 визначає, що за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником (первинним водокористувачем) іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником. Тобто, при поставці води без укладення договору на поставку води відповідний збір має обчислюватись і сплачуватись водокористувачем-постачальником самостійно.
Пункти 326.3 - 326.9 коментованої статті визначають особливості обчислення збору різними категоріями водокористувачів.
Так, водокористувачі, які використовують воду із змішаного джерела (тобто при використанні поверхневих і підземних вод) при обчисленні збору враховують обсяги фактично використаної води у тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело. Дана інформація зазначається у дозволах на спеціальне водокористування (договорах на поставку води). Збір при цьому обчислюється на підставі фактичних даних використаної води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, ставок збору та коефіцієнтів (пункт 326.3).
При використанні води з каналів збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, встановлених лімітів використання води, ставок збору, встановлених для водного об'єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів (пункт 326.4).
Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики обчислюється, виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставки збору (пункт 326.5).
Збір за використання води для потреб водного транспорту (за умови експлуатації водних шляхів вантажними самохідними і несамохідними суднами) обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору, а пасажирськими суднами - виходячи з місця-доби та ставки збору (пункт 326.6).
Коментована стаття встановлює вимогу, згідно з якою справляння збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва не звільняє водокористувачів від сплати збору за спеціальне використання води, якщо таке має місце (пункт 326.7). Тобто, відповідний збір має справлятись за кожний конкретний вид використання води окремо.
При використанні води для потреб рибництва збір за таке використання обчислюється, виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об'єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов'язане із втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок збору (пункт 326.8).
Водокористувачі, які застосовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, обчислюють збір виходячи із фактичних обсягів води, використаної на підживлення оборотної системи (пункт 326.9).
За всі інші обсяги фактично використаної води збір обчислюють на загальних підставах (з урахуванням лімітів, ставок збору та коефіцієнтів).
Пункти 326.10 - 326.11 визначають особливості обчислення використаної води. Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показниками вимірювальних приладів.
Відповідно до статті 25 ВКУ, частини другої статті 24 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" водокористувачі зобов'язані здійснювати первинний облік у галузі водокористування і безоплатно подавати звіти про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою. До звітів про водокористування включаються й дані щодо використаної води. Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (ч. 2, 3 статті 25 ВКУ).
Водне законодавство встановлює вимоги щодо необхідності оснащення суб'єктів господарювання необхідними вимірювальними приладами. Зокрема, забороняється введення в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених необхідною вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об'ємів забору і скидання води (п. 1 ст. 98 ВКУ).
Коментована стаття встановлює правило, згідно з яким у разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі. Обсяг фактично використаної води при цьому (за відсутності вимірювальних приладів) визначається водокористувачем за технологічними даними. До таких даних стаття відносить: тривалість роботи агрегатів; обсяг виробленої продукції чи наданих послуг; витрати електроенергії; пропускну спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо.
У зрошувальному землеробстві на державних системах обсяг фактично використаної води визначають органи водного господарства (пункт 326.11).
Контроль за нарахуванням і сплатою збору за спеціальне використання води здійснюють органи податкової служби. Для забезпечення такого контролю коментована стаття визначає, що відповідні органи, які видають дозволи на спеціальне використання води, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.
Згідно зі статтею 49 ВКУ дозволи на спеціальне водокористування видаються:
- державними органами екології та природних ресурсів - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;
- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з державними органами екології і природних ресурсів - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам (тобто первинні водокористувачі), щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства перелік водокористувачів-абонентів (вторинних водокористувачів).
У разі зміни умов водокористування (видачі протягом року нових дозволів на спеціальне водокористування, укладення договорів на поставку води) водокористувачі, які отримали переоформлені дозволи чи договори на поставку води, зобов'язані протягом 10 днів повідомити про це органам державної податкової служби та органам водного господарства.
Коментований Кодекс виключає з числа водокористувачів - платників збору за спеціальне використання води бюджетні установи. Однак у тому разі, якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах (наприклад, при здачі в оренду будівель, споруд чи їх частин, здійсненні спільної діяльності тощо), збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання (пункт 326.13).