Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

ЗМІСТ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ | СКАЧАТЬ БЕСПЛАТНО КОММЕНТАРИЙ НАЛОГОВОГО КОДЕКСА

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 331 Податкового кодексу України

Коментованою статтею встановлено ставки збору, що застосовуються при заготівлі деревини основних (пункт 331.1) та неосновних (пункт 331.2) порід. Такі ставки встановлюються за один щільний кубічний метр і диференціюються залежно від: породи (найменування) лісової деревини, її типу (ділова - без кори чи дров'яна - з корою), а також від розміру (велика, середня чи дрібна). До великої деревини всіх лісових порід належать відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори) діаметром від 25 см і більше, до середньої - діаметром від 13 до 24 см, до дрібної - діаметром від 3 до 12 сантиметрів. До дров'яної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також що не придатні для промислової переробки (дрова паливні). При цьому ставки збору встановлені за ділову і дров'яну деревину липи - без урахування кори, а за дров'яну деревину решти лісових порід - з корою (пункт 331.10).

Пунктом 331.3 визначено, до яких саме видів спеціального використання лісових ресурсів застосовуються ставки збору, встановлені пунктами 331.1 і 331.2 коментованої статті.

Відповідно до пункту 331.4 ставки збору за заготівлю деревини різняться залежно від розряду (від 1 до 5) та встановлюються окремо у розрізі першого та другого поясів. Слід при цьому зазначити, що функціональний поділ лісів за поясами та розрядами відсутній в ЛКУ. Однак встановлення ставок збору з врахуванням цих критеріїв походить від нечинної нині Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, що була затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15.10.99 N 91/241/129/236/565, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.11.99 за N 785/4078 (далі - Інструкція N 91/241/129/236/565), пунктом 4.2 якої передбачено, що такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, застосовуються з урахуванням розподілу лісів за лісотаксовими поясами і розрядами, а саме: а) розподіл лісів за лісотаксовими поясами: до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та лісів гірської зони Львівської області; до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та ліси гірської зони Львівської області (ця норма без змін відтворена в підпункті 331.5.1 та 331.5.2 пункту 331.5 коментованої статті); б) розподіл лісів за лісотаксовими розрядами: лісотаксові розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища), виходячи з наведеної нижче відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею:

Лісотаксові розряди

1

2

3

4

5

Відстань, км

до 10

10,1 - 25

25,1 - 40

40,1 - 60

60,1 і більше

Відповідна норма повністю відтворена в пункті 331.6 коментованої статті. За загальним правилом пряма відстань від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею визначається за картографічними матеріалами. Однак лінійні показники при цьому коригуються за відповідними коефіцієнтами, що визначаються в пункті 331.7 і залежать від геоморфологічних умов місцевості: у лісах з рівнинним рельєфом цей коефіцієнт дорівнює 1,1 (підпункт 331.7.1); у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30 відсотків площі яких зайнято болотами, - 1,25 (підпункт 331.7.2); у лісах з гірським рельєфом - 1,5 (підпункт 331.7.3).

Пункти 331.8 та 331.10 дають тлумачення деяких понять у розумінні коментованої статті. Так, під "пунктом відвантаження деревини залізницею" (пункт 331.8) вказана норма розуміє будь-яку залізничну станцію чи роз'їзд, де дозволено здійснення відвантаження деревини, не висуваючи при цьому залежності від наявності в таких пунктах відповідних складів. Важливими для правильного застосування ставок збору є наведені в пункті 331.10 розміри відрізків стовбура дерев лісових порід, що дають підстави для їх віднесення до великої, середньої чи дрібної деревини. Цим самим пунктом до дров'яної деревини віднесено сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні). Слід зазначити, що даний пункт повістю відтворює пункти 4.5 - 4.6 Інструкції N 91/241/129/236/565 і порівняно з встановленим нею порядком новацій не містить.

Пункт 331.9, повністю наслідуючи пункт 4.3 Інструкції N 91/241/129/236/565, передбачає можливість зміни розподілу лісів за розрядами. Така зміна можлива у випадку закриття діючих або відкриття нових пунктів відвантаження деревини, бо ж у випадку виявлення порушення порядку такого розподілу.

Крім того, пунктом 331.9 передбачено обов'язок донарахування збору (у розмірі 70 відсотків установлених пунктами 331.1 та 331.2 цієї статті ставок збору за ділову дрібну деревину відповідної лісової породи) на дров'яну деревину, використану для технологічних потреб.

Пунктом 331.10 серед іншого передбачені випадки донарахування зборів, з одного боку, та зниження їх розмірів - з іншого.

Нормами коментованої статті прямо не визначені ставки збору за заготівлю другорядних лісоматеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів. Відповідно до пункту 331.11 право встановлювати такі ставки надано Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам.

Звертаємо увагу на зміну відповідного порядку порівняно з попереднім, що був встановлений п. 4.2 Інструкції N 91/241/129/236/565 і передбачав встановлення нормативів відповідного збору органами виконавчої влади, а саме Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.


Получите за 15 минут консультацию юриста!