1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Комментарий:
Діти — дзеркало сім'ї і суспільства. їх думки і бажання — або докір, або хвала вихователям і соціальному середовищу.
Життя зароджується з моменту запліднення — це означає, що з перших хвилин дитина має право з'явитися на світ.
Відповідно до статті 6 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року держави-учасниці визнають, що кожна дитина має нероздільне право на життя.
Але офіційна статистика абортів в Україні дає страшні картини вбивства ненародженої дитини. Так, за рік офіційно зареєстровано 200 тисяч абортів, у тому числі 3576 абортів у жінок до 17 років.
Як же це розцінити з точки зору моралі, закону, права заплідненої дитини на життя? Убивство це чи ні, узаконене державою?
На це питання складно відповісти, до того часу поки не буде одержано відповіді - коли плід стає дитиною.
Лікарі правильно дають картину розвитку плоду в утробі матері. Через 70 днів після запліднення у дитині є всі характеристики, якими володіє дитина після народження, тобто якби ця дитина була народжена, ми б її визнали дитиною з тим же правом на життя.
Декларація прав дитини, проголошена рівно 50 років тому, 20 листопада 1959 року, відповіді на ці питання не дає. У ній завуальовано сказано, що «дитиною є кожна людська істота до досягнення 18 років» (стаття 1) і що «дитина реєструється зараз же після народження» (стаття 7).
Наші законодавці, копіюючи ці закони, в статті 6 СК також зазначили: «Правовий статус дитина має до повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років».
Іншими словами, слід розуміти — до народження плід дитиною не є.
У тому ж руслі трактує цю проблему і українське законодавство. Право на життя ШшЛщ як елемент загальної цивільної правоздатності фізичної особи виникає в неї з моменту її народження (частина 2 ст. 25 Цивільного кодексу України), втім правові норми не дають чіткого визначення поняття «народження» як моменту, з якого у дитини виникає право на життя. На практиці народження фіксується відповідними медичними органами у момент відокремлення життєздатного плоду від організму матері. І саме з цього моменту народжена «фізична особа» набуває всю сукупність прав і обов'язків, включаючи і право на життя.
Таким чином, ми описали біологічне з'явлення дитини її право на життя.
Після народження дитина повинна бути відповідно до національного і міжнародного законодавства зареєстрована у відповідних органах і набрати юридичний статус дитини.
Так, стаття 7 Декларації прав дитини, статті 6, 7 Закону України «Про охорону дитинства», статті 143, 144 СК передбачають: кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої охорони здоров'я, з моменту народження має право на ім'я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються законодавством про шлюб та сім'ю, правилами про реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до статті 143, 144 СК батьки повинні забрати дитину з пологового будинку і невідкладно зареєструвати в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Порядок, строки і на підставі яких документів реєструється дитина, передбачені
пунктами 2.1 — 2.33 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, в редакції від 22 листопада 2007 р. № 1154/5.
Таким чином, відповідно до статтей 25, 26 Цивільного кодексу України дитина, як фізична особа, набуває цивільну правоздатність і її обсяг і в деякій мірі цивільну дієздатність.
Національне законодавство закріпило поняття «дитина», вжите міжнародним законодавством, чітко визначивши, що дитина завжди залишається дитиною до 18 років, незважаючи на те, що вона (дитина) до 18 років може народити свою дитину і стати матір'ю, батьком, одержавши статус дієздатності, зареєструвати шлюб, влаштуватися на роботу, стати підприємцем, одержати через суд повну дієздатність.
У подальшому для батьків вони будуть називатися «син» чи «донька» — це з точки зору Сімейного кодексу, а взагалі для батьків діти завжди діти.
Міжнародне законодавство не вживає такого поняття, як «неповнолітні», «повнолітні» і не робить градацію за віковою ознакою. Наше законодавство майже у всіх правових актах вживає ці поняття, узагальнюючи поняттям «молодь».
Сімейний кодекс Украйни поділив дітей за віком: до 14 років малолітні, від 14 до 18 років — неповнолітні, не назвавши цілі такої градації, а не іншої.
Цивільний кодекс України пішов іншим шляхом і вказав, що дитина, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня) має часткову цивільну дієздатність і має конкретні права, дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність фізичної особи (неповнолітня) і також несе права, але в більшому обсязі.
Маючи таке роздільне визначення дітей за вікової ознакою і називаючи їх права, Цивільний кодекс у главі 82, де передбачаються права дітей про відшкодування шкоди, уже веде мову про обов'язок малолітньої, неповнолітньої особи, без назви вікового сенсу.
Поняття малолітньої, неповнолітньої особи (а не дитини) прийнято і в спадковому законодавстві (стаття 1268, 1269 тощо), у трудовому законодавстві (глава XIII).
У сімейному праві також зустрічається віковий ценз дітей щодо захисту своїх прав і інтересів.
Наприклад, дитина, яка досягла 7 (семи) років, має давати згоду на заміну її прізвища батьками. Що може розуміти дитина (дійсно дитина) у такому віці і чи буде така згода правильною з точки зору Цивільного законодавства і, зокрема, статті 31 ЦК України? Або дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право сама звернутися до суду за захистом своїх сімейних прав. Хотілося би, щоб автор цього закону (стаття 154 СК) сів за суддівський стіл і розглянув таку заяву. Багато таких нісенітниць, повторів містить у собі Сімейний кодекс, який уже почали змінювати, хоча його треба весь відмінити.