1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю
особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Комментарий:
Сімейні відносини регулюються не тільки Сімейним кодексом України, а й іншими законами, нормативно-правовими актами.
Це: Цивільний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодекс України, Закони України «Про охорону дитинства», Закон України «Про міжнародне приватне право», Конвенції про права дитини, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (між країнами СНД), Порядком ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину... Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини і багато інших Законів і нормативно-правових актів, які називатимуться у процесі викладення тієї чи іншої теми сімейних прав та обов'язків.
Правильне і обґрунтоване застосування законодавчих норм вимагає чіткого визначення сфери його впливу як правової норми на відміну від інших неправових правил, а також обмеження цієї галузі права від інших галузей. Стаття 7 СК містить перелік видів відносин, які регулюються, як правило, сімейним законодавством.
Сімейний кодекс визнає домовленість (договір) між учасниками сімейних відносин, чого раніше сімейне законодавство не визнавало. Більш детально про домовленість читайте у статті 9 СК.
У частині третій статті 7 СК сформульована межа правового регулювання сімейних відносин. Сфера сімейних відносин, а особливо відносин між подружжям дуже складна і не завжди втручання сторонніх сил доречно і може стабілізувати взаємовідносини, які виникли між подружжям.
Свобода людини у сфері сімейних відносин — це право діяти в межах, які визначені Законом, вона вільна у вирішенні питань сім'ї, дітей тощо.
Свободне, рівноправне з чоловіком становище жінки в сім'ї визначає недопущення якогось тиску або ж примушування з боку одного з подружжя в сім'ї щодо іншого в будь-яких питаннях сім'ї і поза нею.
Не свободний, наприклад і батько в питаннях виховання і утримання дітей, оскільки закон його зобов'язує до цього. Мало того, за невиконання цього обов'язку він несе відповідальність. Але його ніхто не примусить, наприклад, крім аліментів, додатково допомагати дитині, він свободний в своїх бажаннях і т. ін.
Кожна людина має право на таємницю свого життя, своєї сім'ї.
Цій темі в Цивільному кодексі України присвячена глава 20.
Так, статтею 278 ЦК заборонено поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права людини, а статтею 275 ЦК — захист особистих немайнових прав.
До особистих немайнових прав відносяться: право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя та інше.
Людина вільно, на власний розсуд, визначає свою поведінку у сфері приватного життя.
Таким чином, ніхто не має права без дозволу фізичної особи розголошувати таємницю його сімейного життя.
Частина п'ята статті 7 СК відтворює конституційне право про рівність всіх громадян України незалежно від расової і національної приналежності, статі, релігійних та інших переконань, етичного та соціального походження, матеріального стану тощо.
У статті 24 Конституції України зазначено: «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольором шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етичного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Відповідно до цієї норми закону стаття 161 КК України передбачила кримінальну відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової національної належності або ставлення до релігії, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етичного та соціального походження та інше.
Цей принцип (рівноправності) виявляється і в сімейних відносинах. Національна або расова приналежність в Україні не є перешкодою до вчинення сімейних актів: одруження, реєстрації народження, визнання батьківства, усиновлення, розлучення, встановлення опіки і піклування. Не допускається будь-яке пряме або посереднє обме-ження прав, установлення прямих або посередніх переваг при одруженні і в сімейних відносинах залежно від національної і расової приналежності.
Сімейному законодавству чужі будь-які привілеї або обмеження прав громадян залежно від їх ставлення до релігії. В Україні не є перешкодою ставлення громадян до релігії до укладення ними шлюбу і вчинення інших сімейно-правових актів.
Релігійні переконання і національні звичаї також не можуть бути перешкодою для звернення до органів реєстрації актів цивільного стану, користування правами, що виникають з сімейних правовідносин і виконання встановлених сімейним законодавством обов'язків.
Рівність жінки і чоловіка ґрунтуються в сімейних відносинах на їх конституційній рівності у всіх галузях державного, суспільно-політичного, господарського і культурного життя країни (частина 6 статті 7 СК).
Ця стаття формулює загальний принцип рівноправності дружини і чоловіка щодо користування правами, які випливають з сімейних правовідносин. Цей принцип є провідним у регулюванні всіх питань, що виникають з факту укладення шлюбу, відносин батьків по утриманню і вихованню дітей, прав і обов'язків, які випливають з усинов-лення неповнолітніх і встановлення над ними опіки або піклування.
У СК є низка норм, які прямо передбачають рівноправність кожного з подружжя при вирішенні питань сім'ї (статті 52, 54, 56, 59, 60, 63 тощо). В інших випадках рівність чоловіка і дружини (батька, матері) забезпечується встановленням для них обох однакових прав і обов'язків (статті 75, 82, 83, 163 — 164, 166 та інші).
Крім того, у Кодексі є норми, які передбачають права і обов'язки особи без визначення її статі. Так, стаття 211 СК встановлює коло осіб, які мають право бути усиновлювачами; в статті 244 СК зазначені особи, які не можуть бути опікунами і піклувальниками. Оскільки стаття 7 СК оголошує загальний принцип рівності
жінки і чоловіка, то і в цих випадках слід вважати, що норми стосуються осіб обох статей.
Рівність жінки, чоловіка полягає в тому, що вони мають частину однакових прав, частину — різних. Наприклад, кожен з них вільний у виборі прізвища, професії, місця проживання. В інших випадках можливість використання прав одним з подружжя залежить від поведінки другого. Так, кожен з подружжя, здійснюючи своє право володіння, користування, розпорядження спільним сумісним майном, повинен не чинити перешкод другому з подружжя для користування тими ж правами на те саме майно. Кожен з батьків (мати, батько) може використати своє батьківське право за умови поважання такого ж права, належного другому батькові.
Велику увагу Сімейний кодекс приділяє здійсненню прав дитини по її вихованню і утриманню. На захист цих прав направлене не тільки національне законодавство, але й міжнародне, зокрема Конвенція про права дитини.
Більш повну інформацію про права дитини, їх забезпечення слід читати в статті 6 цього Кодексу (з тим, щоб не повторюватися).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Це право гарантовано статтею 55 Конституції України.