1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
3. Батьки мають право обирати форму та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Комментарий:
Батьківські права — це особливі особисті права, в яких закладена виховна функція батьків.
Знання своїх сімейно-виховних обов'язків, правових гарантій їхньої реалізації, відповідальності у випадку неналежного виконання — необхідні елементи у структурі батьківських прав. Дуже важливо, щоб батьки усвідомлювали, що права їм надаються не над дітьми, а заради інтересів дітей.
Ефективне використання права на повагу до сімейного життя передбачає право батьків на певну владу над дітьми: право вирішувати, де дитина повинна має проживати, яку освіту має здобувати та інші подібні рішення у процесі виховання і розвитку дітей. Проте така влада батьків може вступати у конфлікт з індивідуальними правами дитини, захищеними Конвенцією. Таким чином, поступово значення права батьків на певну владу над дітьми як аспект сімейного виховання зменшується.
Передбачаючи право батьків на виховання дітей, держава надає батькам певної свободи у виборі поведінки, тим самим втілюючи їхню можливість самостійно реалізувати свої батьківські права.
Передбачається, що батьки здійснюють свої права, свої дії тільки на благо дітей. Батьки самі вибирають (обирають) форми та методи виховання. Однак це не означає довільності і безконтрольності з боку держави. У тих випадках, коли ці методи і способи суперечать інтересам дитини, а отже, суперечать інтересам держави, вона втручається в цей процес виховання, наприклад, з допомогою такого органу, як орган оцінки та піклування.
Органи опіки та піклування можуть втручатися в справу виховання дітей, зокрема, в таких випадках: коли будуть установлені такі відносини між батьками, які виходять за межі звичайних норм поведінки; у разі втрати батьками контролю над поведінкою дітей; у разі застосування недопустимих методів виховання.
Нині на рівні Міністерства юстиції України ведеться офіційна розмова про створення в Україні ще одного контролюючого органу, а також органу захисту прав неповнолітніх — ювенальну юстицію — «правосуддя у відношенні неповнолітніх».
Під ювенальною юстицією розуміється не тільки і не скільки збірка кримінально-правових аспектів щодо неповнолітніх, а комплексну систему спеціалізованого державного і громадського захисту прав дітей.
Стаття 151 СК також передбачає право батьків залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Як зазначалося раніше (див. статтю 151 СК), батькам надається право віддавати дітей на виховання родичам: діду, бабі, іншим родичам, іншим особам (приватним вихователям, приватним учителям тощо); юридичним особам (державні дитячі заклади, навчальні заклади, приватні школи, гімназії тощо).
Закон надає батькам право самим вирішувати питання, чи доцільно віддавати дитину до того чи іншого вихователя, навчального закладу. Такими дитячими закладами для дітей дошкільного віку є яслі, дитячі садки як комунальної власності, так і приватні, а для дітей шкільного віку — є різноманітні учбові заклади і теж державні та приватні.
В усіх цих випадках батьки повинні постійно наглядати за вихованням цими особами і фізичними особами дитини і впливати на процес виховання дитини.