1. Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків
щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям
з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання
від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника»
право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо
утримання дитини.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Комментарий:
Позбавлення батьківських прав стосується дітей, щодо яких є рішення суду. Стосовно інших дітей, у тому числі й тих, що будуть народжені, батьківські права зберігаються ,
Судове рішення про позбавлення батьківських прав не тягне за собою будь-яких змін в актових записах про народження дитини, оскільки мати і батько продовжують бути біологічними батьками і ніякий суд не може анулювати кровного споріднення. Але батьки, позбавленні батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті
спорідненості з дитиною. Маються на увазі ті права, що належать батькам і здійсню-ються ними до досягнення дитиною повноліття.
Батьки втрачають перш за все право на виховання дітей з усіма пов'язаними з цим правомочностями, вони не можуть вирішувати питання виховання дитини вдома, а також передати її на виховання іншим особам, дитячим закладам (статті 150, 157 СК), визначати місце проживання дитини (стаття 160 СК), відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують (стаття 163 СК), давати згоду на всиновлення (ч. 1 п. З статті 212 СК), бути опікуном, піклувальником (частина третя статті 244 СК), не можуть бути всиновителями (пункт 4 частини першої статті 219 СК).
За певних умов за батьками, позбавленими батьківських прав, припиняються сімейні правовідносини між батьками (батьком) і дитиною.
Батько, мати, позбавлені батьківських прав, не можуть бути законними представниками своєї дитини для захисту її інтересів у будь-яких установах, зокрема захищати її особисті та майнові права в цивільних та кримінальних справах (стаття 154 СК, стаття 242 ЦК). Такі особи позбавлені права давати згоду на укладення угод дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 32 ЦК), укладати угоди за неповнолітніх дітей (стаття 31 ЦК).
Позбавлення батьківських прав позначається і на майнових інтересах батьків. Мати, батько втрачають право вимагати аліментів від повнолітніх дочки, сина у зв'язку з не-працездатністю (частина друга статті 202 СК) і в той же час вони не звільняються від сплати аліментів на дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав (частина друга статті 166 СК); згідно зі статтею 1224 ЦК такі мати та батько не мають права бути спадкоємцями за законом після смерті дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини; не можуть такі батьки в майбутньому мати право на пенсію та відшкодування шкоди в разі втрати годувальника (стаття 1200 ЦК, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (стаття 33), Закон України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 37)).
Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають пільги, пов'язані з дітьми, їх Кількістю. Наприклад, право бути багатодітною сім'єю, право на вихід на пенсію за певних умов (вік, стаж), одержання державної допомоги, податкові пільги тощо.
Батьки, позбавлені батьківських прав, також не можуть бути відповідачами за цивільним позовом, заявленим у кримінальній справі щодо їх дітей (стаття 51 Кримінально-процесуального кодексу України) і представниками потерпілого (стаття 52 КПК України). Крім того, їх не можна залучити для допиту неповнолітнього свідка, якщо таким свідком є якраз дитина, щодо якої батько, мати позбавлені батьківських прав (стаття 168 КПК). Відповідно до статті 63 Конституції України «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів...». Отже, відмовитися давати показання свідки мають право діти щодо батьків, позбавлених батьківських прав.
Батьки, позбавлені батьківських прав, не звільняються від зюбов'язання відшкодовувати шкоду, заподіяну дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання батьківських обов'язків (стаття 1183 ЦК).
Законодавець чомусь змовчав про житлові права матері, батька, які позбавлені батьківських прав, не було це питання порушено й у раніше чинному КпШС. Між тим, відповідно до статті 116 Житлового кодексу України, без надання іншого жит-лового приміщення може бути виселено також осіб, позбавлених батьківських прав, визнано неможливим.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 2 від 12.04.85 р. «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України» у пункті 18 з цього приводу дав такі роз'яснення: «Позов про виселення особи, по-збавлення батьківських прав, сумісне проживання якої зі своїми дітьми неможливо, суд вправі розглянути як в окремому провадженні, так і в провадженні про позбавлення її батьківських прав щодо цих дітей».
Отже, батьки, позбавлені батьківських прав, за певних умов можуть утратити право на житло.