1. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Коментар:
У чинному ЦПК запроваджено новий термін «цивільна юрисдикція». У літературі висловлена думка, що юрисдикція — це право й обов'язок судових органів по здійсненню правосуддя в певних сферах суспільних відносин, оскільки судова юрисдикція пов'язана з реалізацією судової влади . З цією думкою навряд чи можна погодитися, оскільки юрисдикційна діяльність здійснюється не тільки судами, але і різними юрисдикційними органами (статті 17, 18 ЦК), а також іншими змішаними органами комісій з трудових спорів (КТС), в яку входять представники трудового колективу і представники адміністрації, і громадськими організаціями (третейськими судами, профспілками). Земельні спори вирішуються судами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 158 Земельного кодексу України) .
Під юрисдикційною діяльністю слід розуміти дії різних юрисдикційних органів із захисту (ст. 1 ЦПК) і охорони прав (ст. 234 ЦПК) суб'єктів цивільного права, фізичних і юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав та інших суб'єктів публічного права.
Згідно з Конституцією України (ст. 124) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Під судовою юрисдикцією слід розуміти компетенцію різних судів по розгляду різних категорій справ залежно від характеру, властивості справи і компетенції суду (суди першої інстанції, апеляційної інстанції, суди касаційної інстанції і Конституційний Суд України).
Відповідно до Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. (статті 18Д9) в Україні існують суди загальної юрисдикції і спеціалізовані суди. Спеціалізованими судами є господарські суди і адміністративні суди. Підвідомчість господарських судів визначена в ст. 12 ГПК (зі змінами, внесеними Законом України від 15 грудня 2006 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів» ). Підвідомчість адміністративних судів визначена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства . Зміни в Кодекс адміністративного судочинства внесені Законом України від 16 березня 2006 року . Місцеві загальні адміністративні суди до цього часу не створені. Створено Вищий адміністративний суд України та апеляційні адміністративні суди, а також адміністративні окружні суди.
Термін «юрисдикція» походить, як зазначає Г. С. Волосатий, від двох ла-тинських слів: «]іі5» — право, «сіісо» — розмовляю, тому у буквальному пере-кладі з латинської «юрисдикція» означає «розмовляю право» . Варто пого-дитись з Г. С. Волосатим, який стверджує, що цивільна юрисдикція — це під-відомчість, під якою слід розуміти повноваження (компетенцію) з вирішення цивільних справ загальними судами, іншими державними органами, змішаними органами (КТС), громадськими організаціями, профспілками, третейськими судами.
Слід розрізняти підвідомчість як правовий інститут і як характер, властивість справи. Підвідомчість як правовий інститут — це сукупність процесуальних норм, які регулюють процесуальні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом різних категорій справ між різними юрисдикційними органами залежно від компетенції даного органу і характеру, властивості справи. Під підвідомчістю як характером, властивістю справи слід розуміти характер, властивість справи, які зумовлюють її підвідомчість певному юрисдик- ційному органу відповідно до його юрисдикції (компетенції).
Згідно з ч. 2 коментованої статті законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Згідно з ч. З даної статті суди розглядають справи, визначені в ч. 1 цієї статті, в порядку позовного, на-казного і окремого провадження.