1. Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.
2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку.
4. Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів.
(Частина четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2875-іV від 08Ш2005 )
5. Цивільні справи у зв'язку з винятковими обставинами переглядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, а у випадках, встановлених цим Кодексом, колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному представництві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.
6. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв 'язку з но- вовиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).
Коментар:
Відповідно до норм ЦПК слід розрізняти три основні групи суб'єктів ци-вільного процесуального права:
1) суд;
2) особи, які беруть участь у справі (див. коментар до ст. 26 ЦПК);
3) інші учасники процесу.
Згідно з ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові органи здійснюють судову владу. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Здійснюючи правосуддя, суд діє як орган судової влади і одночасно є суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Основним правом і обов'язком суду є його право і обов'язок ухвалити законне й обґрунтоване рішення (ст. 213 ЦПК). Відповідно до ст. 122 Закону України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» суд має статус юридичної особи1. У юридичних осіб правоздатність нерозривно пов'язана з дієздатністю, тобто юридичні особи володіють матеріальною і процесуальною правоздатністю. Докладніше про поняття правоздатності, дієздатності і правосуб'єктності див. коментар до статей 28,29 ЦПК. Не володіючи процесуальною правосуб'єктніс- тю, суд не міг би вступати в процесуальні правовідносини, пов'язані із здійсненням правосуддя. Суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин на всіх стадіях процесу, незважаючи на те, що процесуальні правовідносини можуть виникати з одноосібних дій судді, який виступає від імені суду. Суддя, секретар судового засідання, секретар суду, судовий розпорядник є службовцями суду і перебувають з ним у трудових правовідносинах. Одноосібні дії судді приводять до виникнення, розвитку і припинення процесуальних правовідносин не з ним особисто, а з судом. Процесуальна правоздатність суду пов'язана з його компетенцією і виконуваними функціями.
К. В. Гусаров стверджує, що категорії права і дієздатності до органів судової влади не застосовні, тому що правоздатність і дієздатність — це тільки можливість мати права й обов'язки і своїми діями або через своїх представників здійснювати їх, тоді як судові органи володіють не можливістю, а обов'язками, і стосовно них правильніше говорити про комплекс повноважень, якими ці суб'єкти наділені згідно із законом . Із наведеним твердженням не можна погодитися. Не маючи правосуб'єктності, суд не міг би вступати в матеріальні і процесуальні правовідносини, не міг би набувати суб'єктивних матеріальних і процесуальних прав і обов'язків, а отже, не міг би виконувати покладені на нього законом завдання по здійсненню правосуддя.
Органи, що здійснюють правосуддя залежно від виконуваних ними функцій володіють різним обсягом процесуальної правоздатності: а) суди, які роз-глядають і вирішують справи по першій інстанції (див. коментар до ст. 107 ЦПК), б) суди, які перевіряють законність і обґрунтованість судових рішень і ухвал в апеляційному порядку (див. коментар до ст. 291 ЦПК), в) суди, які перевіряють законність і обґрунтованість судових рішень і ухвал у касаційному порядку (ст. 323 ЦПК), г) суди, які розглядають справи у зв'язку з винятковими обставинами (див. коментар до ст. 353 ЦПК) і суди, які переглядають судові рішення та ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами (див. коментар до ст. 363 ЦПК).
Згідно з статтею, що коментується, у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Частина 2 ст. 129 Конституції передбачає, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів або судом присяжних. Цивільні справи в судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається у встановленому законом порядку. Цивільні справи в суді касаційної інстанції розглядаються колегією в складі не менше трьох суддів (в редакції Закону України від 8 вересня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) .