1. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
2. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов 'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.
3. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Коментар:
Права й обов'язки, що перераховані в статті, яка коментується, за своєю суттю відносяться до суб'єктивних цивільних процесуальних прав і обов'язків осіб, які беруть участь у справі.
Для того, щоб бути суб'єктом будь-яких правовідносин, необхідно бути носієм прав і обов'язків. Сукупність суб'єктивних прав і обов'язків є змістом правовідносин.
Особливістю цивільних процесуальних відносин є те, що їх зміст складають не тільки цивільні процесуальні права й обов'язки, а й процесуальні дії. У зміст цивільних процесуальних правовідносин входить разом з правами й обов'язками суб'єктів їх поведінка, тобто процесуальні дії, що існують не самі по собі, а є засобом реалізації суб'єктами своєї волі, пов'язаної із здійсненням прав й обов'язків .
Тільки сукупність процесуальних прав та обов'язків і процесуальних дій з їх реалізації заінтересованої особи і суду може бути змістом цивільних про-цесуальних правовідносин. ЦПК регламентує цивільні процесуальні права й обов'язки суб'єктів і їх дії. Останні виступають засобом реалізації волі, а тому лише разом вони можуть входити в зміст правовідносин. У зв'язку з цим цивільні процесуальні правовідносини виступають формою (засобом, методом) здійснення його учасниками суб'єктивних прав і обов'язків, а самі права й обов'язки ніяк не можуть бути формою правовідносин. Вони разом з процесуальними діями складають їх зміст.
Обсяг процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільного процесу визначає їх можливість брати участь у діяльності по здійсненню правосуддя. Права й обов'язки суб'єктів цивільного процесу настільки різноманітні, що можна їх розділити на види. Це важливо не тільки для теорії цивільного процесуального права, але і для правозастосовної практики. Характер участі в цивільному процесі, наявність або відсутність цивільної процесуальної заінтересованості, функції суб'єктів дозволяють виділити права й обов'язки, що належать окремим групам і видам суб'єктів. Залежно від приналежності до тієї або іншої групи суб'єктів їх права й обов'язки відрізняються за обсягом, спрямованістю і різноманітністю. Усередині цих груп можна виділити підгрупи прав і обов'язків.
У цілому обсяг процесуальних прав і обов'язків, наданих особам, які беруть участь у справі, можна розділити на дві групи: загальні і спеціальні.
Стаття, що коментується, передбачає загальні права й обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Це означає, що дані права й обов'язки належать абсо-лютно всім особам даної групи суб'єктів без винятку.
Крім того, кожна з осіб, які беруть участь у справі, має спеціальні права й обов'язки, що визначається специфічністю процесуальної функції і конкретним процесуальним статусом окремої особи. Так, до спеціальних прав відносяться права, надані законом лише позивачеві і відповідачеві: розпорядчі права (ст. 31 ЦПК), право відповідача заперечувати проти позовних вимог, право відповідача на зустрічний позов і т. п.
Стаття, що коментується, є нормою загального змісту, положення якої де-талізують в інших нормах ЦПК. Тобто перелік прав і обов'язків, що містяться в даній нормі, не є вичерпним. Більшість загальних прав і обов'язків осіб, які беруть участь у справі, розкриваються в подальших нормах ЦПК, включаючи «Прикінцеві та перехідні положення». Так, «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК були доповнені положеннями щодо протоколу судового засідання. Відповідно до цих змін до 1 січня 2008 р. повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. В усіх інших випадках хід судового засідання фіксується в протоколі судового засідання. Отже, перелік загальних прав осіб, які беруть участь у справі, доповнений правом знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох днів після їх повідомлення про підписання протоколу або після закінчення строку на підписання протоколу подавати свої письмові зауваження щодо неповноти або неправильності протоколу.
Оскільки обов'язковим учасником будь-якого цивільного процесуального відношення є суд, то права й обов'язки осіб, які беруть участь у справі, завжди кореспондують правам і обов'язкам суду. Наприклад, праву особи, яка бере участь у справі, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, протистоїть обов'язок суду вирішити питання про доцільність і можливість відповіді на це питання відповідною особою.
У процесі розвитку цивільного процесу у конкретній справі змінюється і склад прав і обов'язків учасників цивільного процесу. Залежно від забезпечення процесуальних функцій серед прав і обов'язків осіб, які беруть участь у справі, можна виділити:
— права на подання і витребування доказів і участь в їх дослідженні (надання доказів, залучення свідків, право задавати питання свідкам, експертам, право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал і т. п.);
— права на залучення до участі у справі заінтересованих осіб (про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору і т. п.);
— права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивності розгляду справи і виконання судових ухвал (право відводу);
— право на участь в судових засіданнях і інших процесуальних діях на всіх стадіях цивільного процесу, на участь у справі особисто або через представ-ника, мовну доступність (користування послугами перекладача);
— інші права, що забезпечують захист у процесі своїх прав і прав інших осіб (наприклад, приєднання до апеляційної і касаційної скарги).
Частина 2 коментованої статті додатково зобов'язує всіх осіб, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень подавати всі наявні у них докази або повідомити про них суд під час попереднього судового засідання.
Стаття, що коментується, містить основний загальний обов'язок осіб, які беруть участь у справі, — сумлінно здійснювати свої процесуальні права і ви-конувати процесуальні обов'язки. Даний обов'язок реалізується, перш за все, через дотримання процесуального регламенту. Неприпустимо використання прав у цілях затягування процесу або введення суду в оману. Особи, які беруть участь у справі, повинні дотримуватися порядку в судовому засіданні. Стосовно порушників порядку можуть бути застосовані заходи процесуального примусу або притягнені до адміністративної відповідальності.
Незважаючи на те, що дана стаття передбачає загальні права й обов'язки для всіх осіб, які беруть участь у справі, обсяг прав і обов'язків окремих категорій даних осіб може істотним чином відрізнятися. Це пов'язано не з порушенням принципу диспозитивності, а з особливостями окремих видів судочинства. Так, наказне провадження обмежує коло прав стягувача і боржника у зв'язку з тим, що даний вид судочинства є спрощеним порядком розгляду цивільної справи. У наказному провадженні немає судового засідання, а це означає, що права й обов'язки осіб, які беруть участь у справі, що характерні для цієї стадії, не можуть бути реалізовані.