1. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна спів-участь) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
3. Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.
Коментар:
Процесуальна співучасть — це участь в одному і тому самому процесі кіль-кох позивачів або кількох відповідачів, права, вимоги або обов'язки яких не виключають один одного.
Процесуальна співучасть спрямована на прискорення розгляду і вирішення спору, оскільки збирається, досліджується й оцінюється весь доказовий матеріал, ухвалюється одне рішення.
Процесуальна співучасть — це об'єднання позовів по суб'єктах процесу, тому вона називається ще суб'єктивним об'єднанням позовів на відміну від об'єктивного об'єднання, яке полягає в тому, що одна особа пред'являє до ін-шої декілька однорідних позовних вимог (ч. 1 ст. 126 ЦПК). У цьому випадку немає співучасті, об'єднання вимог відбувається по об'єкту процесу.
Процесуальна співучасть на стороні позивача створюється, як правило, в результаті спільного пред'явлення позову. За ініціативою суду співпозивачі не можуть бути залучені до участі в справі, оскільки у такому разі суд порушить принцип диспозитивності (ч. 1 ст. 11 ЦПК).
Співучасть може виникнути за ініціативою суду в тих випадках, коли предметом спору є спільні обов'язки відповідачів. Співучасть можлива як на стороні позивача (активна співучасть), так і на стороні відповідача (пасивна співучасть) або на користь тієї і іншої сторони (змішана співучасть).
Частина 2 коментованої статті вперше законодавчо встановлює підстави співучасті.
Участь у справі декількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є загальні права або обов'язки декількох позивачів або відповідачів (наприклад, позови, що випливають з права загальної власності, позови про розірвання договору житлового найму і виселення);
2) права й обов'язки декількох позивачів або відповідачів мають одну під-ставу (наприклад, спільне спричинення шкоди декількома особами);
3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (наприклад, позови про виплату заробітної плати, що пред'являються до одного підприємства декількома службовцями).
Залежно від характеру матеріально-правових зв'язків між суб'єктами спірних правовідносин розрізняють два види процесуальної співучасті — необхідна (обов'язкова) і факультативна (можлива).
Необхідна співучасть має місце у разі, коли характер спірного матеріального правовідношення не дозволяє вирішити питання про права або обов'язки одного з учасників процесу без залучення в процес решти суб'єктів спірного матеріального правовідношення. У ряді постанов Пленуму Верховного Суду України указується на необхідність залучення в процес співвідповідачів, якщо цього вимагає характер спірного правовідношення. Так, в п. 4 постанови від 27.08.1976 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» вказано, що у справах про виключення майна з-під арешту відповідачами є боржник, у якого проведений арешт майна, особа, на користь якої накладений арешт на майно, і в необхідних випадках особа, якій передано майно для реалізації . Якщо позов про спростування відомостей, що порочать честь, гідність і ділову репутацію, пред'явлений до засобу масової інформації — радіо, телебачення, газети, журналу, як співвідповідачі притягаються автор і відповідний орган масової інформації — редакція, агенція тощо .
Факультативна співучасть не має обов'язкового характеру, оскільки характер спірного матеріального правовідношення дозволяє розглядати справи стосовно кожного з суб'єктів в окремому процесі. Підставою факультативної співучасті є однорідність вимог, зв'язок підстав позовів, пред'явлення їх до одного і того самого відповідача.
Наприклад: вимоги відновлення на роботі і виплати за вимушений прогул. Факультативна співучасть можлива і по солідарних зобов'язаннях, оскільки закон (ст. 1190 ЦК) допускає покладання відповідальності як на всіх боржників, так і на одного з них за всіх останніх.
Всі процесуальні співучасники володіють однаковими правами і мають однакові обов'язки. Між ними є рівність прав і обов'язків як щодо один одного (внутрішня рівність), так і щодо учасників іншої сторони (зовнішня рівність). Кожен з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в процесі самостійно (ч. 1 ст. 32 ГПК). Також вони мають право діяти самостійно і щодо інших процесуальних співучасників на своїй стороні.
Нерідко процесуальних співучасників об'єднують спільні інтереси, наявність яких дає їм можливість мати одного представника в суді. Частина З даної статті при цьому встановлює, що процесуальний співучасник не може бути представником інших, якщо він не володіє повною цивільною процесуальною дієздатністю.
Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок або право стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК).
Співучасники мають право приєднатися до апеляційної або касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали (ч. 1 ст. 299; ч. 1 ст. 329 ЦПК). Приєднання можливе за наявності двох умов: а) правове обґрунтування посилання на незаконність або необґрунтованість судового рішення або визначення в заяві про приєднання не повинне відрізнятися від обґрунтування, що міститься в скарзі; б) вимоги заяви про приєднання до скарги повинні бути однаковими.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у вико-навчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому прова-дженні одному з учасників (п. 1, 2, 3 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999).