Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

4. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника.



Коментар:

Існування інституту представництва у цивільному процесі відповідає по-ложенню ст. 59 Конституції України, яка передбачає право кожного на правову допомогу. Це положення підкреслене і в ст. 12 ЦПК, згідно з якою право на правову допомогу мають особи, які беруть участь у справі.

Автори, які стверджують, що представництво в цивільному процесі — це правовідношення, не відповідають на питання, яке це правовідношення — процесуальне або матеріальне. Якщо вважати, що це процесуальне правовід-ношення, то слід зробити висновок, що цивільні процесуальні відносини можуть виникнути поза судом, що суперечить загальновизнаному в теорії цивільного процесуального права погляду, згідно з яким суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин і якого дотримуються і ці автори. Якщо ж вважати, що представництво в цивільному процесі — це матеріальне правовідношення, то доведеться дійти висновку, що інститут представництва в цивільному процесі — це інститут цивільного права, а не цивільного процесуального права, що суперечить погляду, який визнається більшістю авторів і якого дотримуються і зазначені автори, про суть представництва в цивільному процесі. Таким чином, слід вважати, що представництво в цивільному процесі — це процесуальна діяльність особи (представника), на підставі наявних у неї повноважень, що породжує цивільно- процесуальні правовідносини між представником і судом, спрямована на охорону і захист суб'єктивних прав і інтересів, що охороняються законом, того, кого представляють, і яка сприяє суду в повному й об'єктивному з'ясуванні обставин справи, в ухваленні законного й обґрунтованого рішення.

Інститут процесуального представництва, як було зазначено, відповідає положенню ст. 59 Конституції, яка передбачає право кожного на правову до-помогу. Представник повинен надавати процесуальну допомогу не тільки тому, кого він представляє, але і суду у встановленні об'єктивної істини по справі. Представник у позовному провадженні може бути у сторін і у третіх осіб, у справах наказного провадження — у особи, яка подає заяву про видачу наказу і у боржника, а у справах окремого провадження — у особи, яка подає заяву і у заінтересованих осіб. Представництво в цивільному процесі можливо при розгляді будь-якої справи, на всіх стадіях процесу. У правовідносинах процесуального представництва слід розрізняти зовнішні правовідносини, які складаються у представника з судом, і внутрішні правовідносини між представником і особою, яку він представляє. Зовнішні правовідносини між судом і представником є процесуальними відносинами. Об'єктом цих проце-суальних правовідносин між судом і представником, як відзначає Н. Б. Зей- дер, являються права й охоронювані законом інтереси особи, яку він представляє та які покликаний захищати.

Внутрішні правовідносини між судовим представником і особою, яку він представляє, завжди є матеріальними правовідносинами. Це можуть бути цивільні правовідносини, які виникають на підставі договору доручення (ст. 1000 ЦК), на підставі рішення суду про призначення опікуна над недієздатним або малолітнім, позбавленим батьківського піклування, і піклувальника над обмежено дієздатними (ст. 60 ЦК в редакції Закону України від 3 березня 2005 р. «Про внесення змін до Цивільного кодексу України»1). У цьому випадку виникають сімейні правовідносини. Це можуть бути трудові правовідносини, що виникають на підставі трудового договору організації з юрисконсультом. Внутрішні правовідносини між представником і особою, яку він представляє в цивільному процесі, можуть бути засновані на відносинах членства в громадській організації. Нарешті, внутрішні правовідносини між представником і особою, яку він представляє, можуть бути, як згадувалося, сімейно-правовими. Це відносини між батьками і дітьми у віці до 18 років і відносини між опікунами і дітьми у віці до 14 років (ч. 2 ст. 243 Сімейного кодексу). Сімейно-правовий характер мають і правовідносини між опікуном і дітьми у віці від 14 до 18 років (ч. 2 ст. 243 СК). Піклування над дітьми у віці від 14 до 18 років встановлюється за рішенням органу опіки і піклування (ч. З ст. 243 СК; ч. 1 ст. 63 ЦК в редакції Закону України від З березня 2005 р. «Про внесення змін до Цивільного кодексу України»)2.

Представництво в цивільному процесі тісно пов'язане з представництвом у цивільному праві.

Правовідносини представництва в цивільному праві часто передують ви-никненню правовідносин представництва в цивільному процесі — представ-ництво на підставі договору доручення. Навіть у тому разі, як зазначалося, коли повноваження представника в цивільному процесі — представництво виникає на підставі договору доручення. Навіть у тому випадку, коли повноваження представника в цивільному процесі виникають на підставі усної заяви особи, яку він представляє, (довірителя), що занесена до журналу судового засідання (ч. 6 ст. 42 ЦПК). Такій заяві передує усний договір доручення. Разом з тим цивільне процесуальне представництво відрізняється від цивільного представництва за поняттям представництва, за змістом правовідносин представництва і порядком їх здійснення, за метою представництва, за суб'єктами, які можуть бути представниками, за наслідками дій, які чинить представник. Представництво в цивільному праві, як зазначалося, — це правовідносини, через які правочини, здійснені представником на підставі і в межах повноважень, що наявні у нього, від імені іншої особи, яку він представляє, породжують, змінюють і припиняють права й обов'язки безпосередньо тієї особи, яку він представляє. Представництво в цивільному процесі — це процесуальна діяльність представника на підставі наявних у нього повноважень, що спрямована на захист суб'єктивних прав, свобод і законних інтересів особи, яку він представляє, і сприяння суду в ухваленні законного й обґрунтованого рішення. При представництві в цивільному процесі представник може вступати в правовідносини тільки з судом. При представництві в цивільному праві представник може вступати в правовідносини з будь-якими суб'єктами права, якщо інше не зазначено в довіреності. Метою цивільного процесуального представництва, як було зазначено, є надання правової допомоги особі, чиї інтереси представляють, і суду, метою цивільного матеріального представництва є здійснення представником правочинів від імені особи, яку він представляє, через наявні у нього повноваження, що породжують, змінюють і припиняють цивільні права й обов'язки у згаданої особи. При цивільному представництві юридичні дії чинить лише представник, а при цивільному процесуальному представництві разом з представником у процесі може брати участь і особа, яку він представляє, котра може у будь-який момент скасувати процесуальні дії представника. При представництві в цивільному процесі законний представник може доручити здійснення процесуальних дій іншій особі (ч. 5 ст. 39 ЦПК), тобто має місце под-війне представництво.

При представництві правочин здійснює представник, тобто при здійсненні правочину волю виражає представник на підставі наявних у нього повноважень. На підставі норм сімейного права не можна укласти шлюб через представника (ч. 2 ст. 34 СК). Разом з тим, якщо одна з осіб, які бажають одружитися, не може з поважної причини подати заяву про реєстрацію шлюбу, то таку заяву, нотаріально засвідчену, може подати його представник на підставі нотаріально засвідченого повноваження (ч. З ст. 28 СК).

Дії представника в цивільному процесі можуть породжувати, змінювати і припиняти цивільні процесуальні права й обов'язки особи, яку він представляє, а дії представника в цивільному праві породжують, змінюють і припиняють цивільні права й обов'язки особи, яку він представляє.


Получите за 15 минут консультацию юриста!