1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.
2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.
Коментар:
Представником у цивільному процесі може бути будь-яка особа, яка володіє цивільною процесуальною дієздатністю, за винятком осіб, вказаних у ко-ментованій статті. Тобто не можуть бути представниками в суді: особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок. Одна і та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору або беруть участь у справі на іншій стороні (ч. 2 ст. 40 ЦПК).
Судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками в суді, крім ви-падків, коли вони діють як батьки, опікуни, піклувальники або як представники відповідного органу, що є стороною в справі або третьою особою в справі або як законний представник (ч. 2). Не може бути також представником однієї із сторін особа, яка відмовилася від повноважень по представництву інтересів іншої сторони (ч. 5 ст. 44 ЦПК). Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру» адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у разі, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася до нього з проханням про ведення справи1.
Представників у цивільному процесі можуть мати сторони, треті особи, особи, які захищають у випадках, передбачених законом, права, свободи або інтереси інших осіб (за винятком прокурора), заявник і боржник у справах наказного провадження, заявники і заінтересовані особи у справах окремого провадження (окрім справ про усиновлення). Юридичних осіб представляють їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом або положенням. Слід зазначити, що органи юридичних осіб не є самостійними суб'єктами права. Тому дію органу юридичної особи слід розглядати як дію самої юридичної особи. Юридичні особи можуть діяти через своїх представників (наприклад, юрисконсультів або адвокатів). Територіальні громади діють через представників органів місцевого самоврядування в межах їх
компетенції. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника. Особами, які мають пред-ставників, можуть бути учасники цивільних правовідносин. Ними згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК є держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні громади та інші суб'єкти публічного права.
Види представництва можна розрізняти за ступенем обов'язковості і за підставами виникнення.
За ступенем обов'язковості представництво поділяється на обов'язкове і факультативне. Для обов'язкового представництва не потрібна згода особи, від імені якої діє представник. До нього відносяться, наприклад, представництво опікунів від імені недієздатних, представництво батьків, усиновлю- вачів, опікунів від імені осіб, які не досягли 14 років (ч. 1. ст. 31 ЦК, ст. 60 ЦК, ст. 154 СК) і які досягли 14 років і до 18 років , представництво піклувальників від імені осіб, визнаних обмежено дієздатними та інші. Положення ст. 154 СК, згідно з якою батьки можуть бути представниками своїх повнолітніх дітей суперечить змісту статей ЗО і 34 ЦК.