Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі усправі як законних представників.

3. У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника.

4. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в порядку, встановленому частиною другою статті 241 цього Кодексу.

(Стаття 43 в редакції Закону № 3551-IV від 16.03.2006)



Коментар:

Згідно з коментованою статтею у разі відсутності у сторони або третьої особи, визнаної недієздатною або обмежено дієздатною, законного представника суд за поданням органу опіки і піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

Згідно з ст. 39 ЦК України суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна розуміти значення своїх дій і (або) керувати ними. В даному випадку встановлено медичний критерій для визнання особи недієздатною (хронічний, стійкий психічний розлад) і юридичний критерій (нездатність розуміти значення своїх дій і (або) керувати ними).

Фізична особа визнається недієздатною в порядку окремого провадження (див. коментар до глави 2 розділу IV ЦПК України).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає психічним розладом, який істотно впливає на її здатність розуміти значення своїх дій і (або) керувати ними, а також суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе або свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона згідно із законом зобов'язана утримувати, у важке матеріальне становище.

У частині 1 ст. 36 ЦК України також передбачений медичний критерій для визнання особи обмежено недієздатною (психічний розлад) і юридичний критерій (наявність причинного зв'язку між психічним розладом фізичної особи та її здатністю розуміти значення своїх дій і (або) керувати ними).

Згідно з ч. 2 ст. 36 ЦК України обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути проведене за рішенням суду в тому випадку, якщо особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами і токсичними речо-винами тощо і тим самим ставить себе або свою сім'ю, а також осіб, яких вона згідно із законом зобов'язана утримувати, у важке матеріальне становище. В даному випадку встановлено два критерії: вольовий (зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами і токсичними речовинами) і матеріальний (особа внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами і токсичними речовинами ставить себе або свою сім'ю, а також осіб, яких вона згідно із законом зобов'язана утримувати, у важке матеріальне становище). При цьому достатньо, щоб дана особа ставила у важке матеріальне становище, одну з вказаних категорій осіб.

Обмеження дієздатності фізичної особи відбувається в судовому порядку (в порядку окремого провадження див. коментар до глави 2 розділу IV ЦПК України).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 60 ЦК України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України» від 3 березня 2005 р.1), суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки і піклування, суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає опікуна за поданням органу опіки і піклування.

Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, якщо суд при розгляді справи встановлює, що малолітня або неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд своєю ухвалою встановлює над нею відповідно опіку або піклування за поданням органу опіки і піклування, призначає опікуна або піклувальника, залучає їх до участі в справі як законних представників.

Згідно з ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина, яка не досягла 14 років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років. Згідно з ч. 2 ст. 243 СК України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, піклування — над дитиною від 14 до 18 років, якщо вони залишилися без батьківського піклування.

Відповідно до частин 3 і 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над ма-лолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона по-збавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки і піклування.

Згідно з ч. З статті, що коментується, у випадку якщо законний представник не має права вести справу в суді за підставами, встановленими законом, своїм рішенням суд за поданням органу опіки і піклування замінює законного представника (див. коментар до ст. 41 ЦПК України). Дана справа розглядається в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 4 статті, що коментується, звільнення опікуна або піклу-вальника у випадку, якщо їх призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюється в порядку, встановленому ч. 2 ст. 241 ЦПК. Слід зазначити, що в ч. 4 коментованої статті допущена неточність: ч. 2 ст. 241 ЦПК не передбачає відміну звільнення опікуна або піклувальника. Заміна законного представника має тимчасовий характер, тільки на період ведення справи (якщо законний представник за підставами, передбаченим ст. 41 ЦПК, не може бути представником у даній справі).

Договірне представництво здійснюється на основі договору доручення (ст. 1000 ЦК) або трудового договору — представництво юрисконсультами інтересів організації, в якій вони працюють. Добровільним представництвом також є здійснення профспілками представництва інтересів своїх членів. Закон України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. із наступними змінами1 надає профспілкам, їх об'єднанням право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав в судові органи, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також до міжнародних судових установ (ч. 4 ст. 19 Закону). У п. 8 ст. 38 цього ж Закону передбачено, що вибраний орган профспілкової організації може представляти інтереси працівників за їх дорученням при розгляді трудових індивідуальних спорів.


Получите за 15 минут консультацию юриста!