1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.2. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.
3. При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги.
4. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.
5. Визнання апеляційної скарги другою стороною враховується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
Коментар:
Стаття, що коментується, встановлює обсяг розпорядчих дій особи, яка подала апеляційну скаргу, та іншої особи, яка бере участь у справі. Правила ч. 1, 2,4 і 5 статті, що коментується, відповідають принципу диспозитивності в цивільному процесі (див. коментар до ст. 11 ЦПК). Принцип диспозитивності — це закріплена нормами об'єктивного цивільного процесуального права можливість учасників цивільного процесу розпоряджатись своїми ма-теріальними й процесуальними правами або тільки процесуальними правами в межах, установлених законом (наприклад, суд; особи, зазначені в ст. 46 ЦПК; свідки; експерти; перекладачі можуть розпоряджатись тільки процесуальними правами, оскільки матеріальних прав у них немає). Сторони же, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета справ, заявники у справах наказного провадження і заінтересовані особи у справах окремого провадження, мають право розпоряджатись своїми матеріальними й проце-суальними правами. В принципі диспозитивності виражено рушійний початок цивільного процесу, сутністю якого є те, що основним рушійним початком цивільного процесу є ініціатива осіб, які беруть участь у справі.
Особи, які подали апеляційну скаргу, вправі доповнити або змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Це право особа може реалізувати шляхом подання додаткової заяви, яка очевидно має відповідати вимогам ст. 295 ЦПК (див. коментар до ст. 295 ЦПК), оскільки подання заяви про до-повнення або зміну апеляційної скарги направлено на зміну початково поданої апеляційної скарги.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, подавши про це відповідну заяву, яка має відповідати вимогам ст. 295 ЦПК (див. коментар до ст. 295 ЦПК). Варто
погодитись із думкою В. І. Тертишнікова, який вважає, що в разі відклику апеляційної скарги до початку розгляду справи в апеляційному суді і повернення скарги особа, яка подала цю скаргу, може повторно подати її, якщо не минув строк подання апеляційної скарги .
Відповідно до принципу диспозйтивності і рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. З ст. 129 Конституції, статей 5 і 11 ЦПК) інша сторона може визнати апеляційну скаргу обґрунтованою повністю або частково. Слід зазначити, що визнання іншою стороною апеляційної скарги обґрунтованою повністю або частково за аналогією із ч. 4 ст. 174 ЦПК не є обов'язковим для суду (ч. 7 ст. 8 ЦПК, див. коментар до ч. 7 ст. 8 ЦПК). Суд має враховувати це визнання, якщо воно не суперечить закону або не порушує права, свободи й інтереси інших осіб. Наприклад, законний представник позивача (ст. 39 ЦПК) визнає обґрунтованою апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції, яким було задоволено вимогу про стягнення з нього аліментів на дитину. Суд у цьому випадку не повинен брати до уваги визнання позивачем обґрунтованості апеляційної скарги відповідача. Припускається також, що не в усіх випадках суд має задовольнити заяву особи, яка подала апеляційну скаргу про її відкликання. Наприклад, законний представник непрацездатної і недієздатної особи (ст. 39 ЦПК) відкликає апеляційну скаргу на рішення суду, яким непрацездатній і недієздатній особі було відмовлено у стягненні аліментів. У даному випадку також відповідно до правила про аналогію закону (ч. 7 ст. 8 ЦПК) слід застосувати положення ч. 5 ст. 174 ЦПК і не задовольнити заяву про відмову від апеляційної скарги. Як було сказано, згідно з принципом диспозитивності, сторони, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, заявник у наказному і окремому провадженні і заінтересовані особи в окремому провадженні можуть розпоряджатись своїми матеріальними й процесуальними правами в межах, установлених законом. У наведеному прикладі відмова законного представника від поданої ним апеляційної скарги суперечить інтересам того, хто її представляє.
Як було сказано, відповідно до ч. 4 статті, що коментується, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково.
Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і припинення у зв'язку з цим апеляційного провадження дозволяється апеляційним судом, який розглядає справу, в судовому засіданні. Як було зазначено, відмова особи, яка подала апеляційну скаргу, є обов'язковою для апеляційного суду тільки в тому випадку, якщо відмова не суперечить закону і не порушує права або інтереси інших осіб, які охороняються законом. Ст. 64 Конституції України передбачає: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України». У випадку закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою особи, яка подала апеляційну скаргу, повторне оскарження цього рішення не допускається. Тому під час розгляду питання про прийняття відмови від апеляційної скарги суд має попередити особу, яка відмовилась від подання апеляційної скарги, про наслідки такої відмови.