Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.



Коментар:

Відповідно до ч. 2 ст. З ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи й особи, яким надано право захищати права, свободи і інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Дана стаття не вказує, які саме особи можуть звертатися до суду на захист прав, свобод і інтересів інших осіб. Такі особи конкретизовані в коментованій статті.

Дана стаття об'єднала в собі правила про участь в цивільному судочинстві як захисників прав, свобод і інтересів інших осіб не зовсім однорідних учасників: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Положення статті, що коментується, відповідає ч. 2 ст. З ЦПК, згідно з якою у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи й особи, яким законом надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб, державні або суспільні інтереси.

Кожен з названих суб'єктів має певну специфіку з погляду функцій, цілей і завдань, які покладаються на них законом, а також форм участі в цивільному процесі, передбачених даною статтею.

Так, у названій статті йде мова про три форми участі в цивільному процесі на захист прав інших осіб: по-перше, звернення до суду із заявами про захист прав, свобод і інтересів інших осіб, державних або суспільних інтересів і участь в цих справах; по-друге, представництво інтересів громадян або держави; по-третє, надання висновку у справі. Надання прокурором висновку в справі застосовується тільки у випадках, передбачених ст. 281 ЦПК про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку (див. коментар до ст. 281 ЦПК). Орган опіки і піклування надає висновок про доцільність усиновлення та про відповідність його інтересам дитини (див. коментар до ст. 253 ЦПК).

Участь у цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини передбачена в даній статті в єдиній формі — звернення до суду з позовними заявами про захист прав, свобод і інтересів інших осіб, державних чи суспільних інтересів і участь в цих справах .

Пункт 10 ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р.1 передбачає правило, відповідно до якого Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь в судовому процесі у випадках і порядку, встановленому законом. Однак зміст даної норми вступає в колізію із коментованою статтею, що надає Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини право звернення до суду із заявами про захист прав, свобод і інтересів не лише фізичних осіб, а і державних або суспільних інтересів, у зв'язку з чим вказаний закон має бути приведений у відповідність з ЦПК України.

Істотну специфіку має участь у цивільному процесі прокурора, що пов'язано з особливим становищем, яке посідають органи прокуратури в системі влади. Відповідно до Конституції України (статті 121 — 123) прокуратура — це самостійний інститут влади, який не належить до жодної з її гілок (ст. 6 Конституції України зі змінами, які були внесені Законом України від 8 грудня 2004 року «Про внесення змін до Конституції України» ). Одним із головних завдань прокуратури як правозахисного органу є захист приватних і публічних інтересів. По-друге, вона представляє інтереси громадян або держави у властивих лише їй процесуальних формах, зокрема у формі представництва.

Роль і функції прокурора в судовому процесі зазнали значних змін за останні п'ятнадцять років. Раніше цивільне процесуальне законодавство розглядало інститут участі прокурора в цивільному процесі як реалізацію найважливішого принципу законності судової діяльності. Проте такий підхід виявився не сумісним з незалежністю судової влади і правом сторін на судовий захист. Відповідно до ст. 34 Закони України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. із змінами, внесеними Законом України від 12 липня 2001 р. і від 17 грудня 2004 р. прокурор, який бере участь у розгляді справ судом, дотримуючись принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ і ухваленню судових рішень, заснованих на законі.

Прийняття Конституції України в 1996 р. докорінно змінило роль прокурора в цивільному процесі. Зокрема, ст. 121 Конституції України передбачає нову функцію прокуратури — представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Єдиною процесуальною формою, в якій може виступати прокурор у ци-вільному процесі, є представництво (ч. 2 даної статті), згідно з якою прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. Згідно з ст. 36 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних і інших дій, направлених на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Як було відзначено, прокурор, який бере участь у розгляді справи про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, дає висновок по справі (див. коментар до ст. 281 ЦПК).

Підставами представництва в суді інтересів громадянина є його неможливість через фізичний або матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захищати свої порушені або оспорювані права або реалізовувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, які здійснюються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є:

— звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або при визнанні незаконними правових актів, дій або рішень органів і посадових осіб;

— участь у розгляді судами справ;

— внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З метою вирішення питання щодо наявності підстав для внесення апеляційної та касаційної скарги у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити з неї виписки, отримувати копії документів, які знаходяться у справі.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави від імені держави і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 2. ст. 45 ЦПК України, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру»). Це одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод громадян і законних державних інтересів. Представляючи в суді інтереси громадян або держави, прокурор реалізує конституційне положення, закріплене в статтях З, 13 Конституції України, відповідно до якого держава зобов'язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а також усіх суб'єктів права власності і господарювання. Тобто функція представництва інтересів у суді є для органів прокуратури конституційною.

Представницька діяльність прокурора в процесі відбувається в конкретних формах. Як було вже відзначено, згідно з ч. 5 ст. 36і Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає форми представництва інтересів в суді.

У випадку, якщо прокурор не брав участь у попередніх інстанціях, то він може подати відповідні скарги на підставі ч. 2 даної статті — представництво на будь-якій стадії процесу.

Перша форма представництва прокурором інтересів фізичних осіб і держави характеризується тим, що прокурор сам вирішує питання про необхідність подання позовної заяви або заяви про відкриття провадження у справі і подає до суду заяву, а у разі потреби може оскаржити ухвалу суду у справі, в якій сам брав участь. Прокурори або їх заступники можуть оскаржити рішення й ухвали у справі незалежно від їх участі у справі. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть оскаржити, як було зазначено, рішення та ухвали, якщо вони брали участь у справі (ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. зі змінами від 12 липня 2001 р. та від 17 грудня 2005 р.)1.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді не можна віднести до представництва на підставі закону, договору або адмі-ністративного акта.


Получите за 15 минут консультацию юриста!