1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Коментар:
Задачі перевірки в апеляційному порядку рішень та ухвал суду першої ін-станції, які не набрали законної сили, визначені в ст. 303 ЦПК.
Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, під час розгляду справи в апе-ляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Слід розрізняти повну й неповну апеляції. Під повною апеляцією слід розуміти перегляд судових рішень та ухвал у повному обсязі. Під неповною апеляцією слід розуміти перегляд судових рішень та ухвал суду першої інстанції, тобто перевірка законності й обґрунтованості в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, апеляційний суд досліджує до-кази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ч. З статті, що коментується, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Так, наприклад, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції на тій підставі, що з нього за рішенням суду стягнуто борг, хоча позивач пропустив строк позовної давності. Однак у журналі або протоколі судового засідання зазначено, що справу розглянуто за відсутності відповідача, якого не було повідомлено про час і місце судового засідання . В цьому разі, хоча відповідач не посилається на цей факт, апеляційний суд зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд (п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК, див. коментар до даної статті).
Відповідно до ч. 4 статті, що коментується, тільки у справах окремого прова-дження, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі, тобто має місце повна апеляція.
Принцип неповної апеляції закріплений також у ст. 195 Кодексу адміні-стративного судочинства України, який було затверджено 6 липня 2005 р. і який набув чинності 1 вересня 2005 р. одночасно з ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства містить правило, аналогічне правилу ч. З ст. 303 ЦПК. Разом із тим ч. З ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства встановлює: «Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції»1.