1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.2. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
3. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду.
4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку звинятковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи в суді.
5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновку, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього Кодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті.
Коментар:
Частина 1 статті, що коментується, чітко вказує, що органи й інші особи, які відповідно до ст. 45 ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді — це процесуальна діяльність, відповідно до якої прокурор, виконуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, здійснює в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави або громадян.
Згідно з ч. 2 статті, що коментується, відмова органів і інших осіб, які звер-нулися відповідно до ст. 45 ЦПК до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна вимог, не позбавляє особу, на захист прав, свобод і інте-ресів якої подана заява, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги в первісному обсязі.
Якщо ж особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених прокурором вимог, суд залишає заява без розгляду (ч. З ст. 46 і п. 7 ч. 1 ст. 207 ЦПК).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, а також інші особи, вказані в ст. 45 ЦПК, згідно з ст. 26 ЦПК є особами, які беруть участь у справі, внаслідок чого вони мають процесуальні права і несуть процесуальні обов'язки, закріплені в ст. 27 ЦПК незалежно від форми їх участі в процесі. Разом з тим указані в ст. 45 ЦПК органи та інші особи, які пред'являють позов до суду в інтересах інших осіб, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони, окрім, як було зазначено, права на укладення мирової угоди (ч. 1 даної статті).
Так само як і прокурор, що бере участь у справі, органи та інші особи, вказані в ч. 1 коментованої статті, при здійсненні своїх процесуальних прав не залежні від волі осіб, права й охоронювані інтереси яких вони захищають. Тому вони можуть відмовитися від поданої ними заяви, змінити заявлені ними вимоги, проте такі їх дії не позбавляють особу, на захист прав і свобод якої подана заява, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первинному обсязі (ч. 2 коментованої статті).
Правом на укладення мирової угоди зазначені особи, так само як і прокурор, не володіють, бо не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин.
На відміну від прокурора, який, як вже зазначалося раніше, самостійно визначає підставу для представництва в судах і форму його здійснення (ч. 5 ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»), органи державної влади і місцевого самоврядування правомочні подавати позовні заяви і заяви на захист прав і свобод інших осіб тільки у випадках, передбачених законом, якщо це відповідає їх функціям (ч. 5 статті, що коментується).
Такі випадки передбачені, зокрема, чинним сімейним законодавством. Наприклад, органи опіки і піклування мають повноваження пред'являти позови: про визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК); про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК); про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав (абзац 2 ч. 2 ст. 170 СК); про визнання усиновлення недійсним або про скасування усиновлення (ст. 240 СК).
Цивільно-процесуальне законодавство передбачає можливість органам опіки і піклування, наркологічному або психіатричному закладу звертатися до суду: із заявою про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (ст. 237 ЦПК). Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК України (ст. 1277), подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК).
Підставами для участі в процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування і осіб, яким законом надано право захищати права і свободи інших осіб, є відповідні норми матеріального права, а також ініціатива цих органів.
Зазначені в ч. 1 ст. 45 ЦПК органи державної влади і місцевого самовряду-вання та інші особи беруть участь у цивільному процесі, так само як і прокурор, шляхом пред'явлення позовної заяви, заяви, скарги.
Що стосується другої форми участі органів державної влади і місцевого самоврядування в цивільному процесі — наданні висновків у справі з метою здійснення покладених на них обов'язків, потрібно відзначити, що чинне ци-вільне процесуальне законодавство містить вказівки про те, що при розгляді яких саме цивільних справ участь органів державної влади і місцевого само-врядування для надання висновку є обов'язковою.
Обов'язкова участь органів опіки і піклування передбачена в деяких справах окремого провадження. Наприклад, участь представників органів опіки і піклування є обов'язковою в розгляді справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 244 ЦПК); у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним (ст. 240 ЦПК); наявність висновку органів опіки і піклування потрібно у справах про усиновлення (ч. 2 ст. 253 ЦПК).
Статтею 285 ЦПК передбачено участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі про обов'язкову госпіталізацію в протитуберкульозний заклад.
Представники органів державної влади і місцевого самоврядування, які вступили в процес за власною ініціативою або залучені судом для надання висновку у справі, користуються процесуальними правами осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК).