1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.
3. Уразі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом.
Коментар:
Стаття, що коментується, визначає правовий статус свідка в цивільному процесі. Свідком може бути будь-яка фізична особа, якій відомі обставини, що мають значення для справи. Закон не встановлює будь-яких обмежень стосовно віку свідка. Стаття 182 ЦПК передбачає можливість допиту в якості свідків малолітніх і неповнолітніх осіб. Головна вимога — аби дана особа була в змозі правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і надавати про них свідчення. Не підлягають допиту як свідки особи, вказані в ст. 51 ЦПК.
Також новелою ЦПК 2004 року є те, що як свідки з їх згоди можуть бути допитані сторони, треті особи та їх представники (статті 62, 184 ЦПК). Це означає, що чинний процесуальний закон допускає поєднання в одній особі декількох процесуальних ролей, що являється не зовсім коректним.
Свідок викликається до суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі, повісткою (ч. 1 ст. 74 ЦПК) і зобов'язаний з'явитися до суду в певний час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний своєчасно повідомити про це суд.
Належним чином викликаний свідок, який не з'явився без поважних причин в судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий за ухвалою суду приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення (ст. 94 ЦПК). Злісна неявка свідка до суду може бути визнана проявом неповаги до суду і спричинити відповідальність свідка за ст. 1853 КпАП України.
Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він во-лодіє. У разі, якщо свідок дає показання мовою, не зрозумілою суду і іншим учасникам процесу, суд, за клопотанням кого-небудь з осіб, які беруть участь у справі, може допустити до участі у справі перекладача (ч. 2 ст. 55 ЦПК). Свідок також має право при даванні показань користуватися письмовими записами, але лише в тих випадках, коли його показання пов'язані з якими- небудь обчисленнями та іншими даними, які важко утримати в пам'яті. Порядок використання свідком письмових записів при даванні показань встановлений ст. 181 ЦПК. Свідок має право відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом. Право на відмову від надання показань стосовно себе, членів сім'ї та близьких родичів гарантовано ст. 63 Конституції України. Особи, які мають право відмовитися від давання показань, вказані в ст. 52 ЦПК. Свідок також має право на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Такі витрати віднесені законом до видів судових витрат (п. 4 ч. З ст. 79 ЦПК). Порядок їх відшкодування свідкові встановлений ст. 86 ЦПК.
За завідомо неправдиві показання або відмову від давання показань з не передбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність від-повідно до статей 384,385 КК України, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом. Так, наприклад за непокору розпо-рядженням головуючого, або за порушення порядку в судовому засіданні свідка може бути притянуто до відповідальності за ст. 1853 КпАП України.